Кожен, хто бодай раз опинявся на лівому березі в годину пік і намагався дістатися станції метро “Почайна”, рано чи пізно стикався з однією дилемою: стояти у заторі на власному авто, штовхатися у переповненому автобусі чи таки спробувати щастя з маршруткою 198. Якщо відкинути емоційні оцінки й поглянути на ситуацію тверезо, саме цей маршрут часто виявляється найшвидшим способом перетнути місто з північно-східної околиці до промислового серця Оболоні. Причина проста: водії 198-ї знають об’їзні шляхи краще за навігатори, а кількість зупинок на маршруті дає змогу сісти практично біля дому. Матеріал нижче зібрав усе, що має значення для щоденних поїздок – від точного переліку зупинок до реальних інтервалів руху, про які не пишуть на офіційних сайтах.
Маршрут Київ 198 маршрутка обслуговує сполучення між житловим масивом Троєщина та станцією метро “Почайна”, проходячи через вулиці Милославську, Оноре де Бальзака, проспект Генерала Ватутіна, Північний міст, проспект Степана Бандери та Оболонський проспект. Загальна довжина шляху становить близько 18 кілометрів в один бік. На лінії офіційно працюють автобуси середньої місткості, хоча фактично перевізники випускають на рейс машини різного класу – від класичних “Богданів” до сучасніших моделей турецького чи китайського виробництва. Станом на 2025 рік маршрут обслуговується кількома приватними перевізниками, які виграли тендери Київської міської державної адміністрації, тому рухомий склад відрізняється за рівнем комфорту навіть протягом одного дня.
Чому маршрутка 198 стала головною артерією між берегами
Географія Києва склалася так, що сполучення Троєщини з правобережною частиною міста тримається на обмеженій кількості мостів. Північний міст, через який іде 198 маршрутка, є найбільш завантаженим транспортним коридором у цій частині мегаполіса. Альтернативні шляхи через Подільсько-Воскресенський міст досі не введені в експлуатацію для масових пасажирських перевезень, а маршрути через міст Метро вимагають значного гаку. Тому 198-й маршрут із самого початку свого існування виконує роль безальтернативного сполучника для мешканців вулиць Милославської, Радунської, Бальзака та прилеглих мікрорайонів. Це не просто один із десятків столичних маршрутів, а сформована роками транспортна звичка десятків тисяч киян.
За спостереженнями постійних пасажирів, у будні дні з 7:00 до 9:00 маршрутка заповнюється вщерть уже на перших трьох зупинках. Мешканці крайніх будинків на Милославській навчилися вираховувати, з якого саме місця салону виходитимуть люди біля метро, щоб не протискатися крізь натовп у вузькому проході наприкінці поїздки. У зворотному напрямку пікове навантаження фіксується з 17:00 до 19:00, коли до звичних офісних працівників додаються студенти, що повертаються з пар університетів на правому березі. Цікаво, що у п’ятницю вечірній пік починається раніше – приблизно о 16:30 – і триває довше, майже до 20:00, оскільки чимало пасажирів їдуть із закупівлями чи прямують на дачі.
Ще одним фактором, який закріпив за маршруткою 198 статус основної артерії, стала відносна стабільність розкладу в порівнянні з автобусними маршрутами Київпастрансу, які обслуговують той самий напрямок. Комунальний транспорт, хоч і має фіксований графік, частіше потерпає від нестачі водіїв та технічних збоїв. Приватні перевізники на 198-му маршруті працюють із простішою мотивацією: менше машин на лінії означає менше зібраної готівки. Тому навіть у вихідні дні, коли інтервали збільшуються, маршрутка рідко зникає з лінії повністю, на відміну від деяких автобусних дублерів.
Усі зупинки та як не пропустити свою
Повний перелік зупинок 198-ї маршрутки варто знати навіть тим, хто їздить нею роками, адже деякі проміжні пункти водії проїжджають на вимогу, а у вечірній час зупинки за межами освітлених магістралей можуть бути погано помітними з салону. Маршрут пролягає через три великі житлові масиви – Троєщину, Оболонь та частково Куренівку – і має кілька точок, де пасажиропотік різко змінюється.
Ось ключові зупинки в прямому напрямку від Троєщини до станції метро “Почайна”:
- вулиця Милославська (кінцева, біля супермаркету);
- вулиця Радунська;
- вулиця Оноре де Бальзака;
- проспект Червоної Калини (колишній Маяковського);
- станція міської електрички “Троєщина”;
- проспект Генерала Ватутіна;
- Північний міст (зупинка одразу після з’їзду);
- проспект Степана Бандери;
- Оболонський проспект;
- станція метро “Почайна” (кінцева).
У зворотному напрямку перелік дзеркальний, за винятком того, що на Оболонському проспекті маршрутка зупиняється не навпроти однойменної зупинки прямого напрямку, а трохи далі, біля переходу до ринку “Оболонь”. Це дрібниця, яка вперше може спантеличити: людина виходить на звичному місці, а потрібної зупинки не бачить і змушена повертатися пішки метрів двісті. Водії рідко попереджають про цей нюанс, тож краще одразу запам’ятати орієнтир – великий скляний павільйон автобусної зупинки поруч із пішохідним переходом.
На проміжних ділянках трапляються зупинки, які офіційно вказані в реєстрі маршруту, але на практиці обслуговуються вибірково. Наприклад, майданчик на розі вулиць Райдужної та Бальзака у вечірній час часто проїжджають без зупинки, якщо ніхто заздалегідь не попросив водія. Пасажирам зі стажем відоме просте правило: якщо хочеш вийти на такій непопулярній зупинці – підходь до кабіни заздалегідь і чітко називай адресу. Мовчазного натискання кнопки може виявитися недостатньо, бо частина машин обладнана несправними сигнальними системами.
Реальний розклад руху та інтервали в будні й вихідні
Офіційний розклад 198 маршрутки, затверджений Департаментом транспортної інфраструктури, передбачає вихід першої машини з кінцевої на Милославській о 5:45, а останній рейс із Почайни – о 22:30. Заявлений інтервал у години пік становить 5–7 хвилин, у міжпіковий час – 10–12 хвилин, після 21:00 – до 20 хвилин. Реальність, як і слід було очікувати, відрізняється від паперових цифр іноді досить суттєво, і пасажири це відчувають на собі щодня.
На практиці інтервали коливаються в таких межах:
- ранковий пік (7:00–9:00) – фактичний випуск машин забезпечує проміжок у 4–8 хвилин, але нерівномірно, через затори на Північному мосту можуть одночасно прийти дві-три маршрутки, а потім на 15 хвилин запанувати затишшя;
- денний час (10:00–16:00) – інтервал 12–18 хвилин, водії часто регулюють швидкість так, щоб встигнути зібрати максимум пасажирів на кінцевих, через що на проміжних пунктах очікування розтягується;
- вечірній пік (17:00–19:00) – заявлені 5–7 хвилин, фактично можна чекати до 15 хвилин у бік Троєщини через затори в районі Оболонського проспекту;
- пізній вечір (після 21:00) – інтервал нестабільний, від 15 до 30 хвилин, частина водіїв завершує зміну раніше, не доїжджаючи до крайньої зупинки.
У вихідні розклад стає більш передбачуваним. Зранку в суботу маршрутки ходять рідше – раз на 10–15 хвилин до 10:00, потім інтервал зменшується до 8–12 хвилин. У неділю пасажиропотік найнижчий, особливо в першій половині дня, що дозволяє перевізникам скоротити кількість машин на лінії. Але це має і зворотний бік: о 21:30 можна взагалі не дочекатися 198-ї і залишитися шукати альтернативу. Досвідчені пасажири радять у неділю після 21:00 одразу розглядати автобус № 101 або виклик таксі, бо маршрутка з великою ймовірністю вже не вийде на лінію.
Цікавий факт: за неофіційними підрахунками диспетчерів, один водій 198-ї маршрутки за зміну долає відстань, еквівалентну поїздці з Києва до Житомира й назад, тобто близько 220–250 кілометрів.
Скільки коштує проїзд і як зручніше платити
Вартість проїзду в маршрутці 198 у Києві станом на початок 2025 року становить 15 гривень при оплаті готівкою водієві під час посадки. Така ціна тримається з кінця 2023 року, попри періодичні розмови про підвищення до 18 чи навіть 20 гривень. Перевізники стримують тарифи через конкуренцію з комунальними автобусами, вартість проїзду в яких при оплаті транспортною карткою чи через Kyiv Smart Card залишається нижчою – 8 гривень за разову поїздку або безкоштовно за наявності проїзного. Проте приватні маршрутки виграють швидкістю, і це змушує багатьох пасажирів обирати менш економний, але більш динамічний варіант.
Оплата готівкою залишається основним способом розрахунку на 198-му маршруті. Лише окремі машини обладнані терміналами для приймання банківських карток чи пристроями для зчитування Kyiv Smart Card, і їхня кількість не перевищує третини від усього рухомого складу. Якщо для вас важливо розраховуватися безконтактно, варто пропустити перші кілька маршруток і дочекатися тієї, де біля лобового скла видно наклейку з логотипом безготівкової оплати. Водії зазвичай не афішують наявність термінала, тож краще запитати перед посадкою. Інший робочий варіант – переказ коштів на картку водія через мобільний банкінг. Така практика набула поширення після 2022 року і стала звичним резервним способом, коли немає готівки або термінал не працює. Щоправда, для цього треба заздалегідь уточнити номер картки й прізвище отримувача.
Як обирати місце в салоні та чому це має значення
Вибір місця в салоні маршрутки 198 – не просто питання комфорту, а часом і безпеки, особливо коли водій різко гальмує на з’їзді з Північного мосту чи маневрує в щільному потоці на Оболонському проспекті. Ті, хто їздить цим маршрутом щодня, давно виробили власну ієрархію посадкових місць, яка враховує і траєкторію руху, і кількість зупинок, і навіть розташування дверей.
Найбільш безпечними й комфортними вважаються місця, розташовані по лівому борту, ближче до середньої частини салону. Там пасажир найменше відчуває бічні крени під час поворотів, а також має змогу швидко вийти через передні двері, якщо задні заблоковані. Сидіння біля вікна одразу за водійською кабіною підходять тим, хто їде до кінцевої і не хоче, щоб його турбували сусіди, яким треба виходити на проміжних. Натомість місця в задній частині салону, особливо над колесом, найгірше амортизують тряску на стиках мосту та розбитих ділянках проспекту Бандери, і після робочого дня така поїздка перетворюється на випробування для спини.
Окрема тема – поїздки стоячи. У години пік уникнути їх практично неможливо, але й тут є тонкощі. Найстійкіша позиція – біля вертикального поручня в передній частині салону, обличчям у напрямку руху. Якщо доводиться стояти біля дверей, варто міцно триматися за верхні горизонтальні поручні, бо під час відкривання дверей на зупинці можна втратити рівновагу. Жінкам із сумками бувалі пасажири рекомендують ставити їх на підлогу між ногами, а не тримати на плечі, щоб звільнити обидві руки для фіксації тіла під час гальмування. Ці поради не є офіційними правилами, але саме з таких дрібниць складається прийнятний рівень побутового комфорту сотень людей, яких місто щоранку й щовечора пропускає через цей транспортний коридор.
Порівняння способів дістатися з Троєщини до метро “Почайна”
| Вид транспорту | Час у дорозі в пік | Вартість разової поїздки | Основний компроміс |
|---|---|---|---|
| Маршрутка 198 | 30–50 хвилин | 15 грн готівкою подекуди картка |
тісний салон і нестабільний інтервал |
| Автобус 101 (Київпастранс) |
40–60 хвилин | 8 грн карткою або проїзний |
більші інтервали ввечері та у вихідні |
| Міська електричка до платформи “Почайна” |
25–35 хвилин (з урахуванням підходу) |
15 грн через застосунок або місячний абонемент |
прив’язаність до розкладу й віддаленість станції від основних будинків |
| Автомобіль або таксі | 35–70 хвилин | від 120 грн (таксі економ-класу) |
цілковита залежність від заторів на Північному мосту |
Час у дорозі – головний критерій, за яким пасажири обирають між маршруткою, автобусом та іншими варіантами. Комунальний автобус № 101 іде тим же коридором, але робить більше зупинок і змушений дотримуватися графіка, що часто не збігається з реальною швидкістю потоку. На проспекті Бандери в годину пік він може застрягти у шлейфі машин так само, як і маршрутка, але ще й зібрати на борт удвічі більше пасажирів, через що посадка й висадка тривають довше. Міська електричка – швидкий і комфортний транспорт, але її станція “Троєщина” розташована осторонь від основного житлового масиву, і мешканцям вулиць Милославської чи Бальзака доведеться спершу діставатися до неї пішки або з пересадкою. Автомобіль гарний тоді, коли ви рухаєтеся о 6:30 ранку; у період із 8:00 до 10:00 Північний міст стоїть намертво, і жоден навігатор тут не допоможе. Саме тому маршрутка 198 із її здатністю лавіювати між рядами й обирати неочевидні об’їзди залишається тим транспортом, на який у критичний момент роблять ставку навіть власники авто.
Підсумовуючи, маршрутка 198 у Києві є дзеркалом столичних транспортних реалій: вона не ідеальна, не завжди комфортна, іноді дратує непередбачуваністю, але водночас виконує ту роботу, з якою не справляються ані комунальні автобуси-гіганти, ані електричка з її фіксованим розкладом. Той, хто знає її особливості, може суттєво скоротити час на дорогу й уникнути зайвого стресу. Найголовніше – не сприймати інформацію з офіційних табличок як незаперечну істину, а відштовхуватися від живого досвіду: виходити на зупинку на п’ять хвилин раніше за розрахунковий час, мати при собі готівку й запасний план на випадок вечірнього зникнення маршруток із лінії. Саме такий підхід дозволяє користуватися цим маршрутом роками без особливих нарікань.
