Рішення у справі “Маркетопт” спрацювало немов холодний душ для тих, хто звик підміняти трудові відносини цивільно-правовими угодами з фізичними особами-підприємцями. Компанії десятиліттями будували бізнес-моделі навколо цієї нехитрої конструкції, вважаючи, що формальна самостійність ФОПа убезпечує від податкових донарахувань. Голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев прямо назвав цей кейс рубіконом, що перекреслює еру маскування найманої праці. І хоч підстав для паніки немає, усталені підходи доведеться переглянути – інакше бізнес ризикує зіткнутися з фінансовими санкціями, які здатні зруйнувати навіть стабільне підприємство.
Як ФОПи стали ширмою для великого бізнесу
Система оподаткування в Україні створила передумови, за яких використання фізичних осіб-підприємців перетворилося на мало не універсальний інструмент зменшення податкового навантаження. Водночас офіційне працевлаштування передбачає сплату 22% єдиного соціального внеску, 18% податку на доходи фізичних осіб і 1,5% військового збору. Натомість співпраця з ФОПом на спрощеній системі обмежується 5% єдиного податку та мінімальним ЄСВ “за себе”. Різниця очевидна навіть без калькулятора, тому схема набула величезних масштабів – за оцінками експертів, через неї рік у рік ідуть мільярди гривень, що осідають у тіньовому секторі економіки.
Підприємці масово оформлювали працівників як сторонніх підрядників, укладаючи з ними договори надання послуг замість трудових контрактів. ФОП надає акти виконаних робіт, сплачує податки з отриманої винагороди, а компанія-замовник не обтяжена додатковими зобов’язаннями. Головна деталь – фізичний виконавець має дотримуватися графіка, користуватися обладнанням роботодавця й виконувати вказівки керівництва, тобто фактично перебувати в трудових відносинах. Зовнішні атрибути на кшталт зареєстрованого КВЕДу ставали лише прикриттям.
Зацікавленість бізнесу підігрівалася відсутністю системного контролю. Податкова роками заплющувала очі на очевидні ознаки підміни, і завдяки цьому сформувалася ілюзія легальності. ФОП-маскування увійшло в бізнес-культуру настільки глибоко, що навіть солідні підприємства почали закладати подібну “оптимізацію” в бюджетні моделі. У підсумку держава зіткнулася зі стрімким скороченням надходжень від податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску, що особливо відчутно під час війни. Ця ситуація і стала каталізатором для рішучих дій контролюючих органів.
За офіційними даними Рахункової палати, через використання спрощеної системи оподаткування для приховування реальних трудових відносин бюджет щороку недоотримує понад 15 мільярдів гривень – це приблизно вартість будівництва двох сучасних перинатальних центрів.
Подробиці резонансного кейсу “Маркетопт”
Компанія “Маркетопт” тривалий час працювала з десятками фізичних осіб-підприємців, які виконували функції, типові для штатних працівників: менеджери з продажу, бухгалтери, складський персонал. Усі вони були оформлені на спрощеній системі, отримували щомісячні виплати, підписували акти наданих послуг і сплачували мінімальний податок. Однак під час планової перевірки податківці звернули увагу на цілу низку обставин, які вказували на реальний характер відносин. ФОПи не мали власних засобів виробництва, працювали в офісі компанії, дотримувалися правил внутрішнього трудового розпорядку й отримували винагороду незалежно від конкретного результату – все, що притаманне найманому персоналу, а не незалежному підряднику.
Суд першої інстанції визнав ці доводи переконливими та підтвердив донарахування податків, штрафних санкцій і пені на суму, що перевищила 20 мільйонів гривень. Апеляційний суд залишив рішення без змін, а Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, фактично поставивши крапку. У судових актах чітко зафіксовано: сукупність ознак доводить існування трудових відносин, хоч би як сторони їх не називали. Резонанс посилився після коментаря Данила Гетманцева, який назвав справу показовою та пообіцяв, що аналогічні підходи будуть застосовані до інших компаній.
Важливо, що податковий орган спирався на постанову Верховного Суду у справі № 620/1116/20, яка сформувала критерії перекваліфікації цивільно-правових договорів у трудові. Серед них – систематичність виконання робіт, відсутність ділової мети у створенні ФОП, підконтрольність виконавця замовнику та використання його ресурсів. У випадку “Маркетопт” усі ці ознаки були наявні у максимально вираженій формі. Суд звернув увагу й на те, що значна частина виконавців отримувала фіксовану винагороду незалежно від кількості завершених замовлень, що категорично не притаманно підприємницькій діяльності.
Аби систематизувати основні обставини, що стали фатальними для компанії, варто виокремити такі моменти:
- працівники-ФОПи щодня перебували в офісі “Маркетопт” і користувалися оргтехнікою компанії;
- оплата нараховувалася щомісяця фіксованими сумами, без прив’язки до конкретних результатів;
- договори з ФОПами передбачали дотримання внутрішнього розпорядку, що прямо вказує на трудовий характер відносин;
- у більшості виконавців не було інших замовників, а їхній бізнес-профіль був створений виключно для роботи з “Маркетопт”;
- податкові декларації свідчили про відсутність підприємницьких ризиків – дохід надходив стабільно, без сезонних коливань.
Чому податкова виграла цю справу
Успіх податкових органів у кейсі “Маркетопт” базується не на спонтанному бажанні наповнити казну, а на чітко прописаній юридичній логіці. Законодавство не забороняє укладати цивільно-правові угоди з фізособами-підприємцями, але вимагає, щоб такі відносини справді відповідали ознакам підприємницької діяльності. Якщо ж сукупність обставин доводить, що насправді йдеться про приховане працевлаштування, податковий орган має право перекваліфікувати операції та донарахувати несплачені податки. Судові інстанції підтвердили цей підхід, звернувши увагу, що домінуюча роль відводиться суті відносин, а не назві договору.
Відштовхуючись від практики Верховного Суду, контролюючі органи використовують так званий принцип “підняття корпоративної вуалі”, який дозволяє бачити за ланцюжком паперів реального вигодонабувача. У випадку з “Маркетопт” податківцям вдалося переконливо довести, що ФОПи були позбавлені будь-якої господарської самостійності: вони не шукали клієнтів, не несли витрат, не відповідали за якість власними активами. Така модель повністю нівелює підприємницьку сутність, перетворюючи ФОПа на звичайного одержувача заробітної плати, що дозволяє роботодавцю незаконно економити на податках.
Окремого коментаря заслуговує позиція Данила Гетманцева, який ще до остаточного рішення вказував на неприпустимість підміни трудових договорів. Він неодноразово підкреслював, що епоха сірих схем має завершитися, а закон повинен працювати однаково для всіх. Саме його коментарі привернули широку увагу бізнес-спільноти, адже вони сигналізують про зміну настроїв у законодавчому полі. Те, що раніше сприймалося як прийнятний спосіб мінімізації витрат, тепер беззастережно трактується як ухилення від оподаткування.
Реальні наслідки для компаній, що працюють з ФОП
Після завершення справи “Маркетопт” жодне підприємство, що використовує фізосіб-підприємців для виконання штатних функцій, не може почуватися в безпеці. Податкові органи отримали прецедент, яким активно послуговуються під час перевірок інших суб’єктів господарювання. Ризики зводяться не лише до донарахування ПДФО, військового збору та ЄСВ за весь період співпраці, а й до накладення штрафів у розмірі 25–50% від суми недоплати. У прикрих випадках у справу може втрутитися поліція за ознаками ухилення від сплати податків, що передбачає кримінальну відповідальність для посадових осіб.
Не менш відчутними стають репутаційні втрати: висвітлення податкового скандалу в засобах масової інформації відлякує партнерів та інвесторів. В умовах підвищеної уваги до прозорості бізнесу жодна компанія не захоче, щоб її асоціювали з тіньовими схемами. Додатковий тиск чинить і цифровізація податкового адміністрування – звірка даних із реєстрами стає дедалі оперативнішою, а комп’ютерні алгоритми здатні виявляти підозрілі ланцюжки без участі інспектора.
Аби наочно зіставити ключові ризики, варто розглянути порівняння типових ситуацій:
Типові ризики використання ФОП замість найманих працівників
| Критерій | ФОП-схема | Трудовий договір |
|---|---|---|
| Податкове навантаження | 5% єдиного податку плюс мінімальний ЄСВ Можливість суттєвого донарахування ПДФО, ВЗ та ЄСВ після перевірки |
18% ПДФО, 1,5% військового збору та 22% ЄСВ Відсутність ризику перекваліфікації |
| Юридична безпека | Постійна загроза штрафів і пені Висока вірогідність кримінального переслідування за ухилення |
Повна відповідність законодавству Мінімальні претензії з боку контролюючих органів |
| Контроль з боку ДПС | Автоматичний аналіз масивів даних виявляє шаблонні порушення Посилений моніторинг через систему ризиків |
Перевірки обмежуються стандартними процедурами Відсутність підстав для прискіпливих ревізій |
| Гнучкість для бізнесу | Зменшення поточних витрат на персонал у короткостроковій перспективі | Стабільність відносин, можливість застосування режиму Дія Сіті для ІТ-сектору |
Тепер зрозуміло, що короткострокова вигода від сумнівної економії може обернутися крахом фінансової стабільності підприємства, причому лавиноподібно – перевірка одного року часто тягне за собою донарахування за попередні періоди. Це той випадок, коли жадібність штовхає на крок, за який доводиться розплачуватися з відсотками.
Які схеми закриваються і що очікує підприємців
Справа “Маркетопт” чітко окреслила контури практик, які більше не працюватимуть. Передусім ідеться про ситуації, коли під одним дахом збирають десятки “підприємців”, які не мають жодних інших джерел доходу та цілковито залежать від одного замовника. Податкова тепер трактує подібну модель не як гнучкий аутсорсинг, а як грубе порушення трудового законодавства з усіма випливаючими наслідками. Не оминуть увагою й ламані ланцюжки, де між компанією та фізичними виконавцями вставлені штучні посередники – інші ФОПи чи мікропідприємства.
Не варто думати, що інструмент ФОП взагалі буде скасовано; підприємницька діяльність у чистому вигляді залишається законною. Проте бізнес, який звик маскувати штатні одиниці, зіштовхнеться з одним простим правилом: виконавець, що користується офісним простором, технікою компанії, підпорядковується графіку та не ризикує власними коштами, апріорі є найманим працівником. Відтепер будь-яка перевірка розпочнеться з аналізу саме цих факторів, а цифрові інструменти дають змогу виявити аномалії ще до виходу інспектора на місце.
Що робити простим українським підприємцям, які справді надають послуги різним замовникам на умовах аутсорсингу? Таким гравцям нічого не загрожує, якщо вони подбають про документування реальної самостійності. Корисним буде збереження доказів наявності кількох замовників, власного обладнання, маркетингових активностей, прийняття на себе відповідальності за кінцевий результат. Контраст із фіктивними ФОПами очевидний, і податкова служба навчилася його вловлювати.
До того ж варто зважати на психологічний злам у середовищі податкових органів. Раніше інспектори часто боялися програти суд і обмежувалися поверхневими зауваженнями, а нині мають готову дорожню карту – рішення Верховного Суду та публічну підтримку профільного комітету Ради. Це надає впевненості, яка змінює баланс сил під час перевірок і досудових оскаржень.
Поступово сходить нанівець і популярна теза про те, що залучення ФОПів – питання “агностичної” оптимізації. Контролюючі органи щораз голосніше наголошують: коли економія податків досягається за рахунок приховування справжньої природи відносин, це чистої води ухилення. У таких обставинах керівникам компаній доведеться або переводити персонал у легальне русло, або готуватися до неприємних сюрпризів у вигляді актів перевірок.
Гетманцев у своїх виступах закликав не чекати нових прецедентів, а добровільно виправити ситуацію тим, чия діяльність має ознаки маскування. Той факт, що подібний меседж пролунав від голови комітету, зобов’язує сприймати його не як абстрактне побажання, а як офіційний вектор політики держави на найближчі роки. І хоча ніякі закони поки не змінені, достатньо однієї судової практики, аби перевернути звичний діловий уклад.
У сухому залишку вимальовується проста картина. Бізнес, який роками тримався на ілюзії недоторканності, змушений визнати, що правила гри докорінно змінилися. Відтепер розпливчасті формулювання договорів і технічне оформлення ФОПів не врятують від пильного ока податківців. Натомість компанії, які цінують власну стабільність, отримали вагомий привід навести лад у документах і припинити небезпечні експерименти з маскуванням трудових відносин. Доба, коли приховане працевлаштування сходило з рук, добігає кінця – і чи буде цей фініш гучним або тихим, залежить лише від готовності підприємців адаптуватися до нової реальності.
