Місцеве самоврядування в Україні стоїть на порозі суттєвих змін у сфері теплопостачання. Група народних депутаток виступила з пакетом законодавчих пропозицій, що передбачають не косметичні правки, а передачу реальних управлінських та фінансових ресурсів на рівень територіальних громад. Йдеться про право самостійно визначати політику в галузі опалення й отримувати для цього достатньо коштів. Відповідна ініціатива вже зареєстрована у Верховній Раді й отримала підтримку профільного комітету. Якщо документ буде ухвалено, кожне місто, селище чи об’єднана громада зможе гнучкіше реагувати на виклики опалювального сезону.
Передумови й контекст законодавчих зрушень
Законопроект № 9456, поданий 12 березня 2025 року представницями кількох фракцій, став прямою відповіддю на хронічне недофінансування комунальної теплоенергетики. Його авторки, які входять до Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, спиралися на статистику останніх п’яти років. За цей період середній знос тепломереж у країні перевищив 67%, а частка аварійних ділянок, що потребують негайної заміни, зросла майже на третину. При цьому левова частка фінансування досі залежала від державних субвенцій, які розподілялися централізовано і часто надходили вже після пікових навантажень.
Парадоксально, але громади постійно стикалися з ситуацією, коли наявність на їхній території газовидобувних свердловин не гарантувала ані копійки до місцевого бюджету. Практично весь обсяг рентної плати йшов до державної скарбниці. Місцеві ради були змушені вибивати короткострокові кредити під грабіжницькі відсотки, щоб лагодити труби й закуповувати паливо. Нові пропозиції ламають цю згубну логіку, повертаючи контроль над частиною ресурсів туди, де безпосередньо виникає потреба в них.
За оцінками фахівців Асоціації міст України, у 2024 році близько 230 територіальних громад через касові розриви були вимушені оформляти кредити на оплату газу. Відсоткові платежі за цими позиками сумарно перевищили 1,1 мільярда гривень – кошти, яких вистачило б на заміну понад 400 км зношених теплотрас.
Що саме пропонують народні депутатки
Центральним елементом законопроекту є нова редакція статті 22 Бюджетного кодексу. Згідно з нею, 25% рентної плати за видобуток природного газу, що справляється на території відповідної області, будуть напряму зараховуватися до бюджетів об’єднаних територіальних громад. Раніше ці надходження повністю акумулювалися в державному бюджеті, а місцева влада могла розраховувати хіба що на залишкові субвенції. Окремою нормою фіксують право місцевих рад затверджувати власні програми компенсації вартості тепла для вразливих верств населення без погодження з обласними адміністраціями.
Крім того, скасовується обов’язкове погодження інвестиційних програм для теплогенеруючих об’єктів потужністю до 20 Гкал/год із Національною комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Це дасть змогу малим котельням оперативно модернізувати обладнання без багатомісячних бюрократичних процедур. Також запроваджується обов’язковий енергоаудит будівель комунальної власності з публікацією результатів – для того, щоб спрямовувати кошти на найбільш неефективні об’єкти.
Серед інших ключових новацій, закладених у документ, варто виокремити такі:
- громади отримають повноваження створювати власні фонди енергомодернізації, наповнення яких може відбуватися не лише з бюджету, а й за рахунок благодійних внесків та грантів;
- дозволяється приватизація хронічно збиткових теплопостачальних підприємств за спрощеною процедурою, якщо місцева рада визнає такий крок доцільним;
- органи місцевого самоврядування зможуть встановлювати норми споживання тепла для бюджетних установ, виходячи з реальних потреб, а не застарілих державних нормативів;
- передбачено механізм довгострокових контрактів на постачання тепла між виробниками й комунальними замовниками, що стабілізує ціноутворення;
- запроваджується автоматичний перерахунок тарифів, якщо ринкова ціна газу знижується більш ніж на 10% щодо закладеної в бюджет прогнозної вартості;
- частину коштів від орендної плати за використання земельних ділянок під тепломережами спрямовуватимуть виключно на ремонт цих мереж.
Маршрути фінансових потоків після перерозподілу
За попередніми розрахунками профільного комітету, після перерозподілу рентних платежів сукупний фінансовий ресурс на місцях зросте щонайменше на 5,7 мільярда гривень на рік. Ця сума не враховує додаткових надходжень, які громади отримають завдяки спрощенню приватизації та зменшенню відсоткових витрат на обслуговування кредитів. Для порівняння, річний бюджет типового міста з населенням 100-150 тисяч жителів на потреби теплопостачання коливається в межах 100-200 мільйонів гривень, тож приріст на 40-60 мільйонів для окремо взятого центру може стати вирішальним.
Порівняння основних джерел фінансування опалювального господарства до та після ухвалення змін
| Показник | Чинна система | Пропоновані зміни |
|---|---|---|
| Розподіл рентної плати за газ | 100% у державний бюджет, із подальшим ручним перерозподілом через субвенції | 25% автоматично спрямовуються до місцевих бюджетів громад |
| Погодження тарифів | Обов’язкове погодження з НКРЕКП для будь-яких об’єктів | Самостійне затвердження тарифів для установ потужністю до 20 Гкал/год місцевою радою |
| Субвенції на капремонти | Цільові трансфери з держбюджету, які надходять із затримками і вимагають співфінансування 30-50% | Субвенції без обов’язкового співфінансування, із можливістю авансового перерахування 70% коштів |
| Залучення позикових коштів | Більшість громад змушені брати короткострокові кредити під 18-22% річних | Громади отримують право випускати муніципальні облігації під державні гарантії, що знижує ставку до 9-11% |
Механізм розподілу коштів базуватиметься на формулі, яка враховує не лише обсяг видобутку на конкретній території, а й кількість споживачів тепла та ступінь зношеності інфраструктури. Такий підхід запобігає ситуації, коли багаті на ресурси, але малонаселені райони отримують непропорційно великі суми, тоді як міські агломерації залишаються без належної підтримки. Крім того, частина рентних відрахувань резервуватиметься в спеціальному стабілізаційному фонді Держказначейства й вивільнятиметься лише за умови настання критично низьких температур або стрибка цін на газ понад прогнозний коридор.
Реальний зиск для комунальних підприємств
Для теплокомуненерго найбільшим полегшенням стане право самостійно формувати тарифну політику в межах, установлених місцевою радою, без погодження з регулятором для об’єктів потужністю менше 20 Гкал/год. Така дерегуляція фактично вивільняє сотні малих котелень від необхідності готувати громіздкі розрахункові матеріали й чекати рішень у столиці. Керівники цих підприємств зможуть оперативніше реагувати на коливання цін на енергоносії й укладати прямі угоди з видобувними компаніями, заощаджуючи на посередниках.
Ще одним суттєвим здобутком стане норма про автоматичний перерахунок вартості гігакалорії, якщо біржова ціна газу падає більш ніж на 10% від закладеної у річний план. Досі такі зниження рідко доходили до споживачів, адже місцеві бюджети вже були зверстані, а коригувати тарифи в ручному режимі ніхто не поспішав. Тепер з’являється чіткий алгоритм, який спонукає переглядати платіжки в бік зменшення. У поєднанні з довгостроковими контрактами це дає змогу планувати ремонтні кампанії на три-п’ять років уперед, не боячись, що раптові цінові стрибки обнулять усі розрахунки.
На додачу, спрощена приватизація збиткових об’єктів дозволить позбутися баласту. Йдеться про котельні, які роками генерують лише борги, але місцева влада не могла їх ані ліквідувати, ані продати через жорсткі обмеження законодавства. Тепер рада громади дістає інструмент швидкого виведення таких активів на ринок, що одразу зменшить навантаження на місцевий бюджет.
Часові рамки та підводне каміння
Якщо Верховна Рада ухвалить документ до початку бюджетного процесу на 2026 рік, перші додаткові надходження місцеві бюджети зможуть побачити вже в січні наступного року. У профільному комітеті наголошують, що всі необхідні висновки науково-експертного управління апарату парламенту вже отримано, а отже, жодних юридичних колізій, які б затягнули розгляд, не виявлено. Очікується, що перше читання відбудеться на початку осінньої сесії, а остаточне голосування – не пізніше листопада 2025 року.
Проте швидке прийняття закону не гарантує миттєвого покращення. Найгострішою проблемою залишається кадровий голод у місцевих фінансових управліннях. Більшість бухгалтерів та економістів у невеликих громадах звикли працювати за шаблонними кошторисами і не мають досвіду управління енергетичними проєктами чи випуску облігацій. Без належного навчання та супроводу з боку Мінрегіону ризик нецільового використання коштів залишається високим.
Ще одним чутливим моментом є можливе лобіювання протилежних інтересів. Комерційні компанії, які звикли заробляти на посередництві між державним бюджетом і кінцевими споживачами, уже намагаються вплинути на депутатський корпус через бізнес-асоціації. Тож цілком імовірно, що під час другого читання до тексту спробують внести виключення, які зведуть нанівець фінансову автономію громад. Показово, що авторки законопроекту свідомо відмовилися від закритих обговорень і запустили публічні консультації в регіонах, аби заручитися підтримкою мерів та депутатів місцевих рад.
Очікувані зміни мають шанс перетворитися на один із найвідчутніших кроків децентралізації в комунальному секторі за останнє десятиліття. Вперше за довгий час громади отримують не просто обіцянки, а конкретні цифри в бюджетних рядках та чіткі процедури впливу на тарифоутворення. Поєднання прямої частки від ренти, дерегуляції малих котелень і можливості довгострокового планування виводить теплопостачання з площини аварійного латання дірок на шлях системного оновлення. Безумовно, супровідні ризики ніхто не скасовує, однак прозорість підготовки й активне залучення місцевих еліт роблять цю ініціативу значно живучішою за попередні спроби реформувати галузь. Ключове тепер – не втратити темп і перетворити законодавчий каркас на дієвий механізм, який зігріватиме українців уже в найближчі опалювальні сезони.
