Звивиста автошляхова артерія веде через хвилясті поля Білоцерківщини, минає охайні села і врешті приводить до місця, яке здається сюрреалістичним – ландшафтного парку “Буки”. Тут, посеред типового українського сільського пейзажу, розкинувся рукотворний сад, що поєднав у собі монументальну архітектуру храму, каскади водоспадів, витончені алеї та зворушливу красу природи. Споруда, яка більше нагадує кадр із південноєвропейського курорту, народилася з бажання однієї родини створити затишний простір для односельців і мандрівників. Засновник – Іван Суслов – разом із дружиною вклав у проєкт не лише власні кошти, а й безліч годин фізичної праці та творчого пошуку. Сьогодні парк займає понад 5 гектарів і щороку приймає десятки тисяч гостей, які їдуть сюди за спокоєм, естетикою та несподіваними ракурсами.
Як родина Суслових створила парк на місці пустиря
Історія парку почалася 2007 року, коли місцевий підприємець Іван Суслов вирішив облагородити занедбану ділянку площею близько 5 гектарів на околиці села Буки. До того місцина була захаращена, частково заболочена й використовувалася хіба що для випасу худоби. За лічені роки тут виріс ансамбль, що не має аналогів в Україні: завезено понад 3 тисячі тонн каменю з різних регіонів, створено штучний рельєф, збудовано дерев’яний храм на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Родина вклала в проєкт не лише кошти, а й власне бачення того, як має виглядати гармонійний простір для відпочинку й духовного перезавантаження.
Основну концепцію розробляли без залучення гучних архітектурних бюро: Суслови особисто подорожували, вивчали ландшафтні парки Західної Європи та Японії, відбирали ідеї. Головним архітектором став місцевий фахівець, тісна співпраця з яким дозволила втілити мрію в реальність. Роботи велися майже цілодобово; спеціальна техніка формувала пагорби, копала котловани, укладала дренаж. Найбільше часу зайняло укріплення схилів і створення гідросистеми, яка нині живить усі водоспади та ставки. Вже 2012 року парк відкрив двері для відвідувачів, одразу перетворившись на одну з найцікавіших туристичних точок Київщини. Той факт, що об’єкт існує виключно за власний кошт родини й не залучав бюджетних грошей, додає йому особливого шарму та викликає повагу.
Дерев’яний храм Покрови – традиційна майстерність без металевих кріплень
Центральним елементом комплексу є Свято-Покровська церква, зведена з сосни без жодного цвяха, що вирізняє її з-поміж типових культових споруд Київщини. Проєкт розроблявся з урахуванням канонів українського дерев’яного зодчества XVII–XVIII століть, а всі з’єднання – “ластівчин хвіст”, шканти й шипи – забезпечують монолітність конструкції. Храм прикрашають різьблені елементи ручної роботи, позолочений іконостас, вітражі та мозаїчні вставки.
На церковному подвір’ї встановлено скульптури апостолів із білого мармуру, а дзвіниця, розташована поруч, виконана в тій самій дерев’яній техніці й накрита шатровим верхом. Усередині панує м’яке світло, яке проходить через кольорове скло, створюючи атмосферу глибокої зосередженості. Вівтарна частина оздоблена позолотою та образами, писаними сучасними іконописцями. Цікаво, що акустика храму настільки продумана, що навіть тихий спів чути в найвіддаленіших куточках. Відвідувачі зазначають, що перебування біля святині додає прогулянці парком духовного виміру: після огляду водних каскадів і алей можна зайти всередину, поставити свічку або просто посидіти в тиші. Весілля, хрестини та святкові літургії проводяться тут за попереднім записом, тож храм живе повноцінним релігійним життям.
Водограї та скелясті композиції – 11-метрів естетики
Водна симфонія парку – одна з головних прикмет, що запам’ятовується надовго. Найпомітніший об’єкт – каскадний водоспад висотою 11 метрів, штучно створений із каменю-пісковику, вода в якому циркулює замкненим циклом за допомогою потужних насосів. Нижче розташовані кілька менших каскадів, струмки та декоративні озерця, де плавають золоті рибки. Навколо водоспадів збудовано містки й оглядові майданчики, з яких відкриваються картинні краєвиди.
Головний водоспад “Буків” є найбільшим рукотворним водоспадом серед ландшафтних парків України – його висота становить 11 метрів.
Окрім велетенського перепаду, на території облаштовано сад каменів, що нагадує японські дзен-простори. Тут валуни різного ґатунку – граніт, лабрадорит, пісковик – скомпоновано так, щоб око відпочивало на плавних формах. Між камінням пробивається мох, стелиться чебрець, а в заглибинах затримується вода, утворюючи мікроводойми. Ландшафтні архітектори передбачили навіть керамічні глечики, з яких ллється вода – ця деталь стала улюбленим місцем для фотографування. Протягом дня водоспадна система працює безперервно, а ввечері вмикається підсвічування, що надає потокам води сріблястого відтінку. Фільтраційний комплекс підтримує прозорість і чистоту, тому навіть у спеку водойми не “цвітуть”. Саме біля водограїв найчастіше затримуються родини з дітьми – звук води діє як природний антистрес, а бризки освіжають у літню спеку.
Алеї, рослинні колекції та тихі куточки для споглядання
Прогулянкові маршрути парку сплановані так, щоб відвідувач поступово розкривав для себе різноманіття ландшафтних рішень. Центральна алея викладена фігурною бруківкою, облямована туями й ялівцями, а від неї розбігаються стежки до альпійських гірок, рокаріїв і затишних лавок. Уздовж алеї кохання встановлені арки, ковані ліхтарі й металеві мости через струмки, що створює романтичну атмосферу.
Окремої згадки заслуговує композиція з підвісного мосту, який хитається під час ходьби й додає прогулянці дрібку адреналіну, проте він абсолютно безпечний. Садівники парку висадили понад 80 видів декоративних рослин, і більшість із них підібрано з урахуванням кліматичних особливостей регіону.
- туя західна “Смарагд” створює щільні зелені стіни вздовж головних доріжок;
- ялівець козацький формує низькорослі килими біля рокаріїв;
- спірея японська додає рожевих акцентів у період цвітіння;
- самшит вічнозелений використовується для бордюрів і топіарних фігур;
- гортензія великолиста утворює пишні кулясті суцвіття в другій половині літа;
- лаванда вузьколиста огортає південний схил гіркуватим ароматом
Вздовж маршрутів розставлені дерев’яні лавки з високими спинками, які запрошують зупинитися й роздивитися деталі. Кожна стежка вимощена природним каменем або гравієм, тому навіть після дощу тут не буває слизько. Акуратні газони перемежовуються острівцями ґрунтопокривних багаторічників, що зменшує потребу в частому скошуванні та зберігає природний вигляд. Фахівці радять відвідувати парк у травні, коли квітнуть спіреї та рододендрони, або у вересні, коли туї набувають насиченого смарагдового відтінку на тлі осіннього золота.
Навіщо їхати в Буки – практична інформація та ціни
Парк працює щодня, але графік відрізняється залежно від сезону – влітку з 9:00 до 20:00, взимку до 17:00. Вхід платний, вартість залежить від дня тижня та віку відвідувача; окремо оплачується екскурсійне обслуговування, оренда альтанок і фотосесії. Станом на 2025 рік адміністрація залишила систему гнучких тарифів, аби зробити відпочинок доступним для сімей із дітьми.
Орієнтовна вартість квитків і послуг станом на 2025 рік:
| Категорія | Будні дні | Вихідні та свята |
|---|---|---|
| Дорослий квиток | 150 грн | 200 грн |
| Дитячий (5-12 років) | 100 грн | 130 грн |
| Діти до 5 років | безплатно | безплатно |
| Екскурсія (до 20 осіб) | 400 грн | 500 грн |
| Оренда альтанки (2 год) | 300 грн | 400 грн |
На території працює невеликий фудкорт із домашньою випічкою, кавою та прохолодними напоями, тому голодним ніхто не залишиться. Для тих, хто планує провести в парку цілий день, є можливість замовити пікніковий кошик за додаткову плату. Адміністрація настійно рекомендує вдягати зручне взуття на низькому ходу, адже деякі ділянки мають ухили, а підвісний міст потребує впевненої ходи.
- дотримуйтесь тиші поблизу храму та не входьте всередину в пляжному одязі;
- заборонено зривати квіти й ламати гілки – за цим стежать наглядачі;
- домашніх улюбленців можна вигулювати лише на повідку та за умови дотримання чистоти;
- розпивання алкогольних напоїв на всій території категорично заборонене;
- фото- та відеозйомка для особистих цілей дозволена без додаткової оплати, штативи потрібно узгоджувати;
- придбані квитки не підлягають поверненню, тож плануйте візит у днину без затяжних дощів
Парк розташований за 100 кілометрів від Києва, найзручніше добиратися власним авто через Сквиру або Ставище; орієнтир – село Буки, вулиця Центральна, 1. Поруч облаштовано безкоштовний паркінг на 80 машин, у вихідні він може бути заповнений, тому варто приїжджати до полудня. Громадським транспортом можна доїхати автобусом “Київ – Сквира”, а від автостанції Сквири скористатися місцевим таксі (близько 15 хвилин).
Кілька годин, проведених серед водоспадів і алей, мимоволі перемикають увагу із зовнішніх турбот на споглядання краси, яку створили натхненні люди. У “Буках” ландшафтний дизайн не виглядає нав’язливим чи надмірним – навпаки, він органічно вписується в навколишні пагорби, немов існував тут завжди. Такий баланс між рукотворними елементами й природним середовищем – рідкісна якість, за якою мандрівники повертаються сюди знову і знову. Тим, хто шукає місце для сімейної фотографії, неспішної недільної прогулянки чи тихої розмови біля води, цей куточок Київщини точно вартий уваги.
