Листопад 2023 року увірвався в інформаційний простір повідомленням від Служби безпеки України, яке більше нагадувало сюжет шпигунського трилера, аніж зведення з фронту гібридної війни. Контррозвідка провела блискавичну та водночас філігранну спецоперацію – затримано десять осіб, завербованих ФСБ для фізичного усунення ключових фігур українського спротиву. Центральною постаттю у планах російських спецслужб став Андрій Юсов, представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Проте список злочинних намірів був значно ширшим, охоплюючи інших публічних осіб, військовослужбовців і волонтерів. Саме злагоджені дії оперативників дозволили не лише знешкодити агентурну мережу на стадії підготовки, а й зібрати беззаперечні докази причетності російських кураторів до планування вбивств.
Чому саме Юсов опинився під прицілом
Андрій Юсов за довгий час публічної роботи перетворився на одного з найупізнаваніших спікерів української розвідки, чиї коментарі ставали справжньою інформаційною зброєю. Він неодноразово брав участь у викритті фейкових наративів Кремля, оприлюднював деталі спецоперацій ГУР і давав жорстку відсіч інформаційним атакам. Саме тому його фізичне усунення ворог розглядав не просто як помсту, а як демонстративний акт, покликаний посіяти розгубленість у суспільстві та деморалізувати тих, хто перебуває в авангарді інформаційного спротиву.
ФСБ полювала не лише на медійний образ. Юсов володів чутливими відомостями щодо структури та методів роботи розвідки, і його ліквідація могла б спричинити ефект каскадного хаосу в управлінських ланках. Крім нього, у звітах кураторів фігурували прізвища інших фігур, причетних до стратегічних комунікацій чи координації оборони, що свідчить про системний підхід. Усі фігуранти цього замаху були обрані не випадково – на кожного збирали досьє з маршрутами пересування, контактами й звичками, що типово для операцій російських спецслужб із фізичної нейтралізації опонентів.
Характерно, що інтенсивність збору інформації різко зросла після гучних заяв ГУР, які йшли врозріз із пропагандистською картинкою. Це підтверджує давнє правило гібридних воєн: що ефективніше тиснеш на больові точки інформаційного апарату ворога, то вища ймовірність стати об’єктом уже не метафоричного, а цілком фізичного тиску. Утім, фахівці з контррозвідки виявилися готовими до такого перебігу подій.
Спецоперація СБУ без права на помилку
Перші сигнали про активність російської агентури надійшли задовго до того, як виконавці наблизилися до місця проживання Юсова. Аналітики зіставили декілька малопомітних індикаторів: аномальну цікавість до графіка посадовця, спроби вербування осіб із кримінальним шлейфом у певних регіонах і фінансові сліди, які вели до рахунків, контрольованих ФСБ. Після цього оперативники почали документувати кожен крок фігурантів, розуміючи, що найменший витік інформації перетворить багатомісячну роботу на фарс із трагічними наслідками.
Ключовим елементом успіху стало залучення технічних засобів контрспостереження та перехоплення закритих каналів зв’язку. Фахівцям вдалося декодувати частину повідомлень, які куратори передавали через анонімний телеграм-бот, що автоматично знищував контент після прочитання. Виявилося, що група готувала не один, а одразу кілька сценаріїв ліквідації, залежно від обставин і рівня охорони. У момент, коли силовики отримали підтвердження про початок фінальної фази – передачу зброї та вибухівки, – було ухвалене рішення про затримання із синхронним проведенням обшуків у п’яти областях.
Показово, що операція пройшла без жодного випадкового свідка, а затриманих вдалося захопити зненацька посеред ночі. Це дало змогу вилучити речові докази, які пізніше лягли в основу кримінального провадження, і водночас перервати ланцюг комунікації агентури з її закордонними господарями, не залишивши їм шансу попередити інші ланки.
Як вербували виконавців і що їм обіцяли
Контррозвідка встановила, що російські куратори використовували відразу кілька перевірених каналів для пошуку виконавців, роблячи ставку на людей із хисткими моральними орієнтирами. Найчастіше первинний контакт відбувався через кола колишніх знайомих, які мали доступ до кримінального середовища або ж перебували в скрутному матеріальному становищі. Далі в хід ішли різноманітні маніпулятивні техніки, що їх активно застосовують у російських спецслужбах протягом десятиліть:
- обіцянка непомірно великої грошової винагороди, що в рази перевищувала заробітну плату в регіонах;
- шантаж компроматом, зібраним через попередню співпрацю з кримінальними угрупованнями;
- ідеологічний вплив із використанням ностальгії за радянським минулим і промивкою через прокремлівські пабліки;
- гарантування безпеки родичам та обіцянка термінової евакуації на територію РФ;
- погрози фізичної розправи над близькими у разі відмови або спроби вийти з гри;
- поступове затягування – спершу дрібне доручення на кшталт фотофіксації автомобіля, а потім вимоги передати зброю.
Усі ці методи відомі з численних розслідувань СБУ ще з 2014 року, однак щоразу вони обростають новими технологічними деталями. Наприклад, для конспірації вербувальники використовували фейкові акаунти з підставними біографіями й навіть генеровані нейромережами фотографії. Гроші переказували через криптобіржі та електронні гаманці, зареєстровані на підставних осіб, аби максимально ускладнити фінансовий моніторинг. Усе це створювало ілюзію безкарності, чим і присипляло пильність завербованих.
План убивств та знаряддя, які конфіскували
Згідно з матеріалами слідства, група опрацьовувала щонайменше три різні варіанти ліквідації Юсова. Основний передбачав напад біля під’їзду житлового будинку, де можна було скористатися відсутністю додаткових постів охорони. Другий сценарій був розрахований на замінування маршруту пересування – виконавці отримали саморобний вибуховий пристрій, замаскований під звичайний дорожній валізний кейс. Третій, резервний, полягав у використанні снайперської гвинтівки з оптичним прицілом під час публічного заходу, але від нього зрештою відмовилися через надто високий ризик викриття.
Під час обшуків правоохоронці вилучили вражаючий арсенал, який би вистачило для проведення повноцінної диверсійної акції. Ось перелік предметів, що фігурують в описі речових доказів:
- два пістолети з глушниками та набоями, серійні номери яких були навмисне знищені;
- гранати РГД-5 та Ф-1 з переробленими запалами для дистанційного підриву;
- саморобний вибуховий пристрій, зібраний на основі пластиду та уражуючих елементів;
- мобільні телефони із заздалегідь встановленим програмним забезпеченням для шифрованого зв’язку;
- засоби стеження – мініатюрні GPS-трекери й відеореєстратори, замасковані під автомобільні брелоки;
- детальні карти місцевості з позначеними шляхами відходу та роздруківки схем поверхового планування будинку.
Окрему увагу привернули блокноти з рукописними інструкціями, в яких куратори методично розписували алгоритм дій після виконання “головного завдання” – аж до маршруту перетину кордону через ділянку з мінімальним контролем. Весь цей громіздкий арсенал із педантичністю планувальника смерті викривав велику ставку, яку російські спецслужби робили на резонансне вбивство.
За даними досудового розслідування, куратори використовували для комунікації спеціально написаного чат-бота в Telegram, який не лише миттєво видаляв повідомлення, а й автоматично підставляв фальшиві геолокаційні мітки, імітуючи перебування відправника за межами України.
Хто ці десятеро та які ролі вони виконували
До складу знешкодженої агентурної групи входили люди з різним життєвим досвідом, об’єднані меркантильними інтересами або ідеологічними переконаннями. Серед затриманих виявилося дві особи з бойовим досвідом, отриманим у лавах незаконних збройних формувань на сході України ще до повномасштабного вторгнення. Саме вони мали безпосередньо виконувати роль стрільців і відповідали за доставку вибухівки. Ще троє – місцеві раніше судимі за корисливі злочини, яким дісталася функція спостереження, фотофіксації об’єктів та забезпечення транспортного прикриття.
Два фігуранти виконували суто логістичні завдання – орендували квартири для конспіративних зустрічей, зберігали арсенал і контролювали “безпечний періметр”. Ще один, колишній співробітник комунального підприємства, допомагав з доступом до інформації про розташування камер відеоспостереження поблизу місця проживання Юсова, що свідчить про високу деталізацію підготовки. Завершував ланцюг зв’язковий, який єдиний мав прямий вихід на куратора з ФСБ і передавав зашифровані інструкції решті учасників через особисті зустрічі, уникаючи цифрових слідів.
Така злочинна ієрархія дозволяла мінімізувати ризики витоку – кожен знав лише вузький сегмент операції, а повну картину тримав у голові лише координатор. Подібний модульний принцип уже траплявся в інших викритих мережах, і щоразу він ускладнює слідство, проте не робить його неможливим. Наявність детальних протоколів допитів і вилучених речей дозволила слідчим без варіантів ідентифікувати кожну роль, навіть попри спроби затриманих заперечувати свідому участь у замаху.
У підсумку, затримання десяти агентів РФ стало не локальним успіхом, а частиною довгострокової стратегії зі знекровлення сплячих і активних резидентур на території України. Контррозвідка вкотре продемонструвала, що здатна діяти на випередження, перетворюючи підготовку гучного злочину на безповоротний провал. Матеріали справи, передані до суду, стануть черговим доказом у міжнародних інстанціях, фіксуючи державний тероризм як системне явище російської зовнішньої політики. І хоча повністю викорінити подібні спроби в умовах гібридної війни неможливо, кожна така операція підвищує ціну агресії та руйнує ілюзію безкарності, що її десятиліттями плекали спецслужби сусідньої держави.
