Стокгольм учергове розширює механізми військової підтримки Києва. Новий пакет фінансування спрямований не на прямі поставки зі шведських складів, а на багатосторонні закупівлі через спеціалізовані фонди, що вже стали візитівкою скандинавського підходу. Для багатьох оглядачів такий крок виглядає цілком логічним продовженням лінії, започаткованої ще навесні 2022 року, коли країна вперше порушила власну доктрину нейтралітету заради допомоги державі, що обороняється.
Поворот від нейтралітету до постачання зброї
Ще донедавна Швеція послідовно уникала участі в будь-яких військових альянсах, а експорт зброї у зони активних бойових дій вважався табу. Повномасштабне вторгнення Росії змінило все. Уже 27 лютого 2022 року уряд Магдалени Андерссон ухвалив рішення передати Україні п’ять тисяч протитанкових ракетних комплексів NLAW, бронежилети, шоломи та сухі пайки. Це стало першим випадком за понад вісім десятиліть, коли Швеція відправила летальну зброю воюючій країні. Пізніше до списку додалися самохідні артилерійські установки Archer, бойові машини піхоти CV90, переносні зенітні комплекси RBS 70, боєприпаси й засоби зв’язку. Кожен новий транш супроводжувався ретельним аналізом потреб Збройних сил України та можливостей шведської промисловості. Парламентська підтримка залишалася майже одностайною, за винятком хіба що ліворадикальних голосів, які вказували на ризики ескалації.
За перші два роки повномасштабної війни шведська військова допомога Україні сягнула приблизно 30 мільярдів шведських крон. Ця сума перевищує чверть річного оборонного бюджету королівства, що є безпрецедентним показником для країни, яка не перебуває у стані відкритого конфлікту. Важливо, що частину коштів було скеровано не просто на заміщення запасів, а на розширення виробничих потужностей. Фактично Швеція почала працювати як фінансовий донор, який купує нову продукцію в міжнародних оборонних консорціумів і водночас модернізує власні лінії. Саме цей підхід ліг в основу третього внеску.
Гроші на снаряди і не лише
Третій фінансовий внесок, про який було оголошено в середині травня 2024 року, становить 7,1 мільярда шведських крон – приблизно 630 мільйонів євро за тогочасним курсом. Майже вся ця сума спрямовується через два багатосторонні механізми: Міжнародний фонд для України під егідою Великої Британії (IFU) та Комплексний пакет підтримки НАТО (ICP). Така схема дозволяє швидко розміщувати великі замовлення на артилерійські постріли калібру 155 мм, які є “хлібом” сучасної позиційної війни. Окрім боєприпасів, пакет передбачає закупівлю критичних запчастин до бойових машин CV90, що вже воюють на передовій, додаткових ракет до систем протиповітряної оборони та сучасних засобів радіоелектронної боротьби.
Рішення про третій внесок ухвалювалося майже синхронно з оголошенням нового довгострокового плану підтримки України. Уряд Ульфа Крістерссона чітко дав зрозуміти: формат фінансування через міжнародні структури залишатиметься базовим щонайменше до кінця 2025 року. Це вигідно з кількох причин – від економії часу на логістику до зменшення навантаження на шведські збройні склади, які і так потребують поповнення на тлі вступу країни до НАТО. Міністр оборони Пол Йонсон неодноразово підкреслював, що головна мета – не просто передати метал, а забезпечити безперебійне постачання витратних матеріалів, без яких найкраща техніка перетворюється на музейний експонат.
Порівняння трьох ключових пакетів шведської допомоги:
| № | Дата | Сума (SEK) | Основні позиції | Механізм постачання |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Лютий 2022 | 500 млн | 5 000 ПТРК NLAW, бронежилети, шоломи, сухпайки | Пряма передача зі складів Збройних сил Швеції |
| 2 | Березень 2023 | 6,4 млрд | 155-мм артилерійські снаряди, запчастини до Archer та CV90, додаткові ракети до RBS 70 | Міжнародний фонд IFU (артснаряди), частково прямі контракти |
| 3 | Травень 2024 | 7,1 млрд | 155-мм постріли, вузли до CV90, засоби РЕБ, ракети до ППО | Фонди IFU та ICP НАТО |
Таблиця наочно ілюструє еволюцію підходу – від екстрених прямих передач до довгострокового фінансування через коаліційні інструменти. Якщо перший пакет формувався за лічені години після початку великої війни, то третій є результатом планомірної роботи десятків експертів, юристів і військових логістів.
Чому Стокгольм обирає фондову схему
Коли мова заходить про масштабні закупівлі, Швеція дедалі рідше покладається на прямі міжурядові угоди. Причина банальна: світові склади боєприпасів спустошені, виробничі черги розписані на роки вперед, а конкуренція за вільні потужності нагадує біржові торги. Об’єднавши кошти з іншими донорами, країна отримує більшу вагу під час переговорів із виробниками. Фонд IFU, започаткований Лондоном у 2022 році, дозволяє акумулювати замовлення на сотні мільйонів євро і домовлятися про пріоритетне виконання. У такій конструкції шведська крона перетворюється на снаряди швидше, ніж якби Стокгольм намагався самостійно вибити квоту на завантаженому ринку.
Другий бік медалі – внутрішня військова готовність. Вступ до НАТО змусив Швецію переглянути плани оборони і водночас поповнювати власні арсенали. Передавати все наявне в Україну не можна, бо тоді доведеться шукати заміну для себе, що розтягує час. Фондовий механізм вирішує цю дилему: гроші йдуть на нове виробництво, яке з самого початку призначене для ЗСУ. Шведські ж військові отримують можливість замовляти аналогічну техніку паралельно, не послаблюючи обороноздатність. Саме так, до речі, були організовані постачання САУ Archer – перша партія вирушила в Україну, а наступна пішла до шведської армії.
Не можна скидати з рахунків і політичний розрахунок. Багатосторонній формат розмиває пряму відповідальність за кожен постріл, що дещо знижує градус риторики Кремля. Звісно, Москва однаково засуджує будь-яку допомогу, однак у дипломатичних колах визнають: коли зброя купується через нейтральний фонд, прив’язати її до конкретної країни в оперативному сенсі значно складніше. Для Стокгольма, який історично цінує репутацію миротворця, це додатковий аргумент на користь обраної моделі.
Погляд із передової
Українські артилеристи та механіки-водії CV90 не схильні до абстрактних політологічних дискусій, але своє слово про шведську техніку кажуть охоче. Бойові машини піхоти CV9040, що надійшли влітку 2023 року, одразу заслужили повагу за вдале поєднання бронювання, маневреності та вогневої потужності 40-мм автоматичної гармати. “Машина всеїдна, тримає удари, екіпаж виживає”, – коротко формулюють на передовій. Водночас нарікання викликала відсутність автоматизованої системи керування вогнем на деяких модифікаціях, але цей недолік швидко компенсували польові доробки українських інженерів.
Самохідні Archer показали себе як високоточний інструмент, здатний випустити шість снарядів і змінити позицію менш ніж за тридцять секунд. Розрахунки цінують можливість працювати без виходу з кабіни, що зменшує ризик ураження ворожою контрбатарейною боротьбою. Проте ахіллесовою п’ятою стала інтенсивна експлуатація ходової частини та стволів – саме тому третій пакет робить акцент на запчастинах, без яких навіть досконала артилерія швидко перетворюється на нерухомий металобрухт.
Не менш показовою є статистика витрат боєприпасів. За даними Генерального штабу ЗСУ, у пікові дні літньої кампанії 2023 року українська артилерія вистрілювала до восьми тисяч снарядів на добу. Шведські внески покривають помітну частку цього апетиту, особливо в сегменті 155-мм пострілів, що надходять через IFU. Командири на місцях підтверджують: стабільний потік боєприпасів прямо корелює зі здатністю тримати оборону й проводити локальні наступальні дії.
Цікавий факт: сукупна військова допомога Швеції Україні сягнула понад 30 мільярдів крон, що становить більш ніж чверть річних оборонних витрат країни – безпрецедентна частка для держави, яка не бере безпосередньої участі в бойових діях.
Коаліційна гра
Швеція діє не у вакуумі. Третій внесок вписаний у ширшу коаліційну рамку, де кожна країна шукає свою нішу. Данія зосередилася на передачі винищувачів F-16, Нідерланди – на системах Patriot, а Швеція взяла на себе роль “артилерійського казначея” та постачальника спеціалізованої бронетехніки. Така спеціалізація дозволяє уникати дублювання і зменшує логістичний хаос. Координація відбувається через Контактну групу з питань оборони України у форматі “Рамштайн”, а також за допомогою двосторонніх консультацій між міністерствами оборони.
Окремо варто згадати роль Шведського агентства оборонної техніки (FMV), яке виступає технічним оператором більшості закупівель. Його фахівці не лише відстежують кон’юнктуру ринку, а й перевіряють якість продукції на полігонах перед відправленням. Такий підхід суттєво знижує ризик постачання некондиційних партій, що, на жаль, траплялося з деякими іншими донорами. Репутація FMV серед українських військових є бездоганною – скрупульозність шведів перетворилася на додатковий актив довіри.
- спільне акумулювання коштів підвищує переговорну силу із заводами;
- вузька спеціалізація усуває конкуренцію між союзниками;
- інспекції FMV гарантують якість кожної партії;
- паралельне замовлення для власної армії пришвидшує серійне виробництво;
- політичне прикриття через багатосторонні фонди мінімізує дипломатичні ризики.
Така схема, вочевидь, довела свою життєздатність, і четвертий внесок, про який у Стокгольмі вже ведуться консультації, ймовірно, буде побудований за тими ж принципами. Експерти прогнозують, що сума може зрости до 10 мільярдів крон, а фокус зміститься в бік засобів протиповітряної оборони середньої дальності, оскільки саме цей сегмент залишається найкритичнішим для захисту українського неба.
Еволюція шведської допомоги засвідчує, що навіть країна з обмеженим оборонним бюджетом може відігравати помітну роль, коли вона діє раціонально, без зайвого галасу та з чіткою спеціалізацією. Третій внесок не є гучною сенсацією, а радше продуманим черговим кроком у довгому ланцюжку рішень, які разом перетворюються на сталеву підтримку. Для української сторони таке системне фінансування означає можливість планувати операції на місяці вперед, знаючи, що снаряди й запчастини надійдуть вчасно. Саме тому аналітики дедалі частіше називають Швецію не просто донором, а співавтором оборонної стратегії України, який працює без зайвого пафосу, але зі швейцарською точністю.
