На запорізькому напрямку, де лінія фронту вже багато місяців залишається однією з найгарячіших точок, українські захисники продовжують системно знищувати військову інфраструктуру росіян. Останні повідомлення підтвердили результативність ударів по ворожих об’єктах: зокрема, було знищено зенітно-ракетний комплекс «Оса» разом із важливими елементами логістичного забезпечення. Ця, подія набула широкого розголосу не лише через вдале ураження самої системи ППО, а й через супутнє знищення цистерн із пальним, складів із боєприпасами та автомобілів, які забезпечують постачання окупаційних підрозділів.
Знищення ворожої «Оси» – лише один із багатьох прикладів злагодженої роботи Сил оборони. Проте він показовий, адже йдеться про мобільний комплекс, який російські війська використовували для захисту своїх наземних частин від атак із повітря. За класифікацією НАТО – це SA-8 Gecko, радянська розробка 1970-х, яка й досі залишається в строю. Втім для окупантів це скоріше вимушений крок – виробництво давно припинено, а модернізація не встигає за втратами.
Як знищили «Осу»
За словами офіцера пресслужби одного з підрозділів Сил оборони, розвідка зафіксувала позицію «Оси» за кілька діб до удару. Комплекс був розташований неподалік логістичного вузла, який використовувався для постачання військ РФ на Запоріжжі. Він прикривав колони з боєприпасами, пальним і продовольством. «Ми розуміли, – розповідає джерело, – що простий артилерійський наліт не гарантував би ураження, бо «Оса» хоч і стара, але має високу мобільність і може швидко змінювати позицію». Тому вирішили діяти на випередження – використати розвідувальний безпілотник для точного наведення, а потім завдати удару з реактивної системи залпового вогню або, за деякими даними, з використанням високоточного боєприпасу M982 Excalibur.
Деталі операції, звісно, не розголошуються повністю. Але зрозуміло, що спрацював злагоджений механізм: аеророзвідка виявила замасковану машину, ідентифікувала її та передала координати артилеристам. Перший же снаряд влучив у ціль. Потім почалася детонація ракетного боєкомплекту – саме це, власне, і стало причиною повного знищення машини. Відео з місця подій, яке швидко розлетілося в соціальних мережах, показало потужні вторинні вибухи, що свідчило про повний «прильот» у боєзапас.
Не менш важливим стало ураження логістики. Разом із «Осою» згоріли дві автоцистерни з пальним і вантажівка «Урал» з ящиками набоїв. Окупанти втратили не лише вартісну техніку, а й тисячі літрів палива, десятки тон боєприпасів, що мало забезпечити наступальні дії ворога на цій ділянці фронту. Як зазначають військові, такі удари значно знижують швидкість підвезення, а значить і здатність противника вести активні бойові дії.
Логістика РФ під ударом
Цей випадок – не поодинокий. Останніми місяцями Сили оборони систематично випалюють ворожу військову інфраструктуру. Особливо дістається тиловим підрозділам. Логістика для російської армії завжди була «ахіллесовою п’ятою», а тепер, коли ЗСУ отримали далекобійну артилерію та ракетні системи, утримувати склади на близькій відстані стало майже неможливо. Втрата однієї «Оси», звісно, не означає крах ППО ворога на Запорізькому напрямку. Але якщо додати до цього знищені Бук-М2, Тор-М2 та інші засоби, картина вимальовується тривожна для Москви.
Власне, Запоріжжя – це критично важливий регіон для обох сторін. Через нього проходять шляхи до Криму та Приазов’я, тут точаться бої за Роботине, Вербове та інші населені пункти. Росіяни намагаються будувати глибокоешелоновану оборону, насичену засобами ППО. Тож знищення навіть одного такого комплексу змушує їх перетягувати резерви й оголювати суміжні ділянки. А це відкриває вікна для майбутніх операцій ЗСУ.
Експерти пояснюють: «Кожен такий удар має мультиплікаційний ефект. Спалили заправники – танкам нема чим заправлятися, отже вони не підуть у прорив. Підірвали боєприпаси – менше снарядів летить по наших позиціях. А вивели з ладу «Осу» – значить ворожа піхота на цій ділянці стає більш вразливою для наших ударних дронів і літаків». І справді, після цього випадку активність безпілотників Сил оборони на зазначеному відтинку зросла – вони почали сміливіше полювати на ворожі опорні пункти.
Чому «Оса» досі небезпечна
Багато хто дивується: мовляв, комплекс 1970-х років, чому він усе ще створює проблеми? Річ у тім, що «Оса» постійно модернізується. Росія має на озброєнні різні модифікації – від базової Оса-АКМ до Оса-АКМ1 із поліпшеною завадозахищеністю та новими ракетами 9М33М3. Це дозволяє використовувати комплекс для боротьби не тільки з літаками, а й з малими безпілотниками, які так активно застосовуються в цій війні. Окрім того, шасі БТР-80 або МТ-ЛБ забезпечує високу прохідність і швидкість розгортання – «Оса» може за 10–15 хвилин змінити позицію і знову стати на бойове чергування.
Але головна загроза – це кількість. За різними оцінками, до початку повномасштабного вторгнення Росія мала кілька сотень таких установок. І хоча частину з них уже знищено, насиченість фронту ними залишається високою. Тому кожен випадок ліквідації – це не просто статистика, а зменшення можливостей противника закривати небо.
До того ж «Оса» застосовується в парі з іншими ЗРК – «Тор», «Бук», «Панцирь» – утворюючи ешелоновану систему ППО. Якщо прибрати один із компонентів, система починає давати тріщини. Військові це чудово розуміють і цілеспрямовано полюють саме на такі комплекси. У підсумку, знищення «Оси» під Запоріжжям – це не просто вражаючий епізод війни, а частина продуманої стратегії.
Тактичні уроки цієї операції
Як показав аналіз з відкритих джерел, у цьому випадку спрацював класичний ланцюжок: виявлення – ідентифікація – наведення – ураження – дорозвідка. Безпілотний літальний апарат (імовірно, «Лелека-100» або «Ф’юрія») вистежив ціль, потім координати передали на командний пункт. Далі, швидше за все, працювала ствольна артилерія або HIMARS. Але важливо, що розвідка змогла зафіксувати момент, коли «Оса» стояла на одному місці для поповнення боєкомплекту або дозаправки. Це ще раз підкреслює, наскільки вразливими стають навіть мобільні ЗРК під час логістичних операцій.
Цікаво, що російські пропагандисти намагалися заперечити втрату або видати знищену «Осу» за «Тор». Але фотодокази з характерними обрисами корпусу, розташуванням ракет та шасі розставили все по місцях. Такі випадки трапляються дедалі частіше, і ворожі канали в Telegram уже називають це «тривожним дзвінком».
Утім не варто забувати, що Сили оборони теж несуть втрати. Однак співвідношення вартості знищеної техніки ворога й витрат на її ураження тут явно на користь України. Один Excalibur коштує близько 70–100 тисяч доларів, тоді як модернізована «Оса» – кілька сотень тисяч, а то й більше, якщо врахувати боєкомплект. А економічний ефект від знищення пального та снарядів взагалі важко переоцінити.
- Мобільність – швидке розгортання та згортання, маневр по бездоріжжю.
- Можливість автономної роботи – власна РЛС виявлення та наведення.
- Сумісність із різними типами ракет, зокрема новітніми модифікаціями з підвищеною стійкістю до перешкод.
- Історична надійність – перевірена в багатьох конфліктах, від Близького Сходу до Африки.
Але ж на цьому проблеми російської ППО не закінчуються…
Українська тактика випалювання логістики
Ще з минулого літа Сили оборони зробили ставку на знищення тилових запасів. Згадаймо «бавовнятко» на складах БК у Джанкої, Токмаку, Мелітополі – там палало ще довго і з великою детонацією. Тепер до цього додалися точкові удари по мобільних засобах ППО. Це примушує росіян розосереджувати логістику, возити боєприпаси малими партіями, ховати паливозаправники по лісосмугах. Але все одно втрати значні, адже українська розвідка, не без допомоги супутникових знімків і місцевих партизанів, постійно відслідковує переміщення техніки.
Знищений цього разу ЗРК «Оса» доповнює й без того довгий список знищених російських засобів ППО на Запоріжжі лише за березень-квітень 2024 року. (За даними проєкту Oryx, Росія вже втратила понад 35 таких комплексів, і ця цифра постійно зростає). Така концентрація ударів не випадкова – це планомірна робота.
Окремо слід наголосити на професіоналізмі українських артилеристів і операторів БПЛА, які вміють працювати в складних погодних умовах, з обмеженим ресурсом і ворожою РЕБ. Вони перетворили полювання на «Оси» та інші пріоритетні цілі на своєрідне мистецтво, де важливі кожна хвилина і метр.
Постійна адаптація та інновації
Війна в Україні стала полігоном для випробування нових тактик і технологій. Те, що старі ЗРК можна знищувати звичайною артилерією, колись вважалося малоймовірним. Але точність сучасних боєприпасів і швидкість передачі даних змінили все. Крім того, в цій історії себе проявили вітчизняні розвідувальні дрони, які вже давно стали очима армії. І це лише початок.
Після поразок на півдні російські війська намагаються облаштовувати так звану «оборону Суровікіна», проте без повноцінної ППО вона перетворюється на лінію, яку можна прорвати. Саме тому такі удари є прологом до масштабніших дій. Коли настане час – побачимо, але підготовка йде постійно.
Порівняльна характеристика основних модифікацій комплексу «Оса»:
| Модифікація | Рік прийняття на озброєння | Дальність виявлення (км) | Дальність ураження (км) | Висота ураження (км) | Кількість одночасно супроводжуваних цілей |
|---|---|---|---|---|---|
| Оса | 1971 | 35 | 2–9 | 0,05–5 | 1 |
| Оса-АКМ | 1975 | 40 | 1,5–10 | 0,025–5 | 1 |
| Оса-АКМ1 | 1980-ті | 45 | 2–12 | 0,025–6 | 2 |
Як бачимо, з кожним поколінням зростала дальність і можливості супроводження. Водночас сама концепція мобільного ЗРК на шасі високої прохідності залишалася незмінною. Саме ця живучість конструкції дозволила «Осі» залишатися в строю так довго. Проте війна показала, що навіть модернізовані версії вразливі перед високоточними боєприпасами, якщо немає надійного маскування і постійної зміни позиції.
Отже, знищення чергової «Оси» й супутньої логістики – це чергова сторінка в літописі боротьби України проти агресора. Ця подія не лише зменшила потенціал ворожої протиповітряної оборони, а й серйозно ускладнила постачання військ на окремому напрямку. Російське командування змушене кидати додаткові ресурси на відновлення втрат, що неминуче послаблює тиск на інших ділянках. Крок за кроком українські захисники підточують бойову міць супротивника, використовуючи технологічну перевагу, розвідку та, головне, – волю до перемоги. Звісно, війна ще далека від завершення, але такі моменти вселяють стриманий оптимізм і доводять, що ворог не є непереможним.
Коли наступного разу ви почуєте про ураження ворожого ЗРК, пам’ятайте: за цим стоять години напруженої роботи, ризик і професіоналізм конкретних людей. І нехай зараз противник стягує додаткові «Оси», «Тори» й «Панцирі», та факт залишається фактом: кількість справних машин неухильно зменшується. А Сили оборони продовжують тримати небо й землю під своїм контролем.
Як сказав один із бійців, який брав участь у цій операції: «Головне – не зупинятися. Кожен знищений комплекс, кожен спалений склад – це врятовані життя наших побратимів». І з цим важко не погодитися.
