У нічній тиші столиці, яку час від часу розривають сирени, трапилося те, що навіть досвідчені військові аналітики назвали подією з розряду “вперше за весь час”. Речник командування Повітряних Сил ЗСУ полковник Юрій Ігнат під час чергового брифінгу, присвяченого протиповітряній обороні описав атаку, яка змусила переосмислити тактику ворога. Йшлося не просто про черговий обстріл, а про випадок, який фахівці одразу охрестили безпрецедентним. У фокусі уваги опинилася стара знайома української ППО – надзвукова крилата ракета Х-22, відома своєю важкою траєкторією та величезною руйнівною силою. Але не сама по собі ракета стала сенсацією. Нюанс полягав у нестандартності її застосування.
Раніше пуски Х-22 з бомбардувальників Ту-22М3 фіксувалися переважно у напрямку прифронтових регіонів або півдня країни. Це логічно випливає з радіусу дії ракети та зон бойового чергування носіїв. Але цього разу, траєкторія пролягла над північними областями з маневруванням, яке важко було передбачити. Ігнат детально, з притаманною йому стриманою емоційність розклав ситуацію по поличках. Він наголосив що противник свідомо обрав маршрут, який огинав зони найщільнішого вогневого прикриття. Це був розрахунок на те, що балістика польоту в поєднанні зі змінним курсом створить колапс для наземних розрахунків.
Безпрецедентний маневр над Києвом
Суть безпрецедентності, за словами Ігната, крилася не в кількості випущених ракет. Удар був комбінований, але саме повітряна ціль, що рухалася зі швидкістю близько 4000 км/год, повела себе нетипово. Зазвичай Х-22, або як її класифікують в НАТО “AS-4 Kitchen”, летить по висхідній балістичній кривій, заходячи на ціль майже вертикально з величезної висоти. Цього ж разу, за даними радіолокаційного спостереження відбувся маневр на надзвичайно малій висоті на кінцевій ділянці траєкторії. Уявіть собі: двадцятиметровий снаряд вагою в шість тон рухається на надзвуку, огинаючи рельєф. Технічно це вимагає філігранної роботи бортової системи наведення, яка для ракет цього класу вважається застарілою. Ігнат підтвердив що військові зафіксували спробу активного радіоелектронного придушення в момент маневру це свідчить про те що противник ретельно готував цей пуск не як звичайний терор а як тестування модернізованих блоків управління.
Досі вважалося що радіус ефективного ураження Х-22 напряму залежить від висоти пуску та прямої видимості цілі. Для Києва з його складною забудовою та рельєфом, зміна ешелону атаки стала викликом. Речник Повітряних сил зауважив що українські зенітники в ті хвилини фактично, протистояли гібридній атаці. Одна частина ракет летіла по класичній параболі, відволікаючи увагу, інша – та сама Х-22 – прорвалася на малій висоті. Це ж бо типова тактика для крилатих дозвукових ракет, але ніяк не для важких надзвукових. Саме це злиття тактик і спантеличило систему спостереження. У результаті, ворожий снаряд зміг увійти в повітряний простір міста на критично небезпечній дистанції де час реакції обчислювався навіть не хвилинами – секундами.
Чому Х-22 досі залишається загрозою
В коментарях журналістам Ігнат ще раз нагадав чому попри архаїчність розробки 1960-х років збити Х-22 залишається надскладним завданням. Справа не лише в кінетичній енергії та бронебійній бойовій частині вагою в тонну. Основна проблема – це швидкість та балістика. Коли ціль падає зі стратосфери під кутом, вона входить у зону ураження ППО буквально на мить. Застарілі радянські комплекси з цим впоратися не могли ніколи. Сучасні західні NASAMS або IRIS-T ефективні проти дозвукових крилатих ракет або дронів і жоден з них, наголосив речник, не проєктувався для перехоплення об’єкта що летить втричі швидше за звук на межі космосу.
Ось як виглядає порівняльний аналіз факторів які ускладнюють ураження цієї ракети:
Порівняння факторів складності перехоплення ракети Х-22 різними засобами ППО
| Фактор загрози | Характеристика Х-22 | Сучасні ЗРК середньої дальності | ЗРК великої дальності (Patriot/SAMP-T) |
|---|---|---|---|
| Швидкість цілі | Понад 4 Маха (до 4000 км/год) |
Критично обмежена здатність ураження |
Теоретично можлива при точному прогнозуванні |
| Висота польоту | Стратосфера (до 25 км) з переходом на малу |
Верхня межа зони недостатня |
Оптимальна зона ураження |
| Протиракетний маневр |
Модернізовані блоки РЕБ, змінний профіль |
Вразливі до зміни траєкторії |
Висока стійкість до маневрування |
| Маса бойової частини |
900–1000 кг фугасно-кумулятивна |
Ймовірність знищення сильно броньованого корпусу низька |
Гарантоване знищення при прямому попаданні |
Х-22 як складова повітряного терору
Полковник Ігнат також звернув увагу, на небезпечну тенденцію. Росія продовжує використовувати залишки радянських запасів, але не консервативно як вважалося раніше. Якщо раніше Х-22 запускали масово сковуючи роботу ППО то тепер простежуються ознаки штучної модернізації. Принаймні, випадок який ми обговорюємо демонструє не спонтанний терор а спробу завдати високоточного удару по об’єкту в глибокому тилу, використовуючи адаптовану архітектуру наведення. За словами речника, попри те що ракета збита не була, її бойова частина не здетонувала штатно або впала на незабудовану територію – інформація уточнюється, але сам факт проникнення глибоко в повітряний простір столиці змусив посилити північний напрямок додатковими мобільними вогневими групами.
Ігнат описав дилему що стоїть перед силами оборони. Витрачати дефіцитні ракети до комплексів Patriot на збиття однієї Х-22 це дуже дороге рішення. Але небезпека від падіння такої махіни на житловий квартал – колосальна. Тому у випадку безпрецедентної атаки на Київ рішення приймалися миттєво і як виявилося інтуїція командирів та робота засобів радіоелектронної боротьби спрацювали краще за пряме вогневе ураження. Ракета, втративши чіткий сигнал від носія або супутникову корекцію, пішла по неконтрольованій траєкторії. Це врятувало об’єкти критичної інфраструктури.
Можна виділити кілька ключових аспектів цього інциденту, які окреслив у своєму коментарі представник Повітряних Сил:
- Відхід від класичного висотного профілю. Х-22 вперше маневрувала на гранично малій висоті в північному регіоні, що є нехарактерним для цього типу ракет.
- Застосування комплексу РЕБ. На відміну від стандартних пусків, політ супроводжувався активними перешкодами, що вказує на цільове прикриття саме цієї ракети.
- Глибоке проникнення в тил. Ігнат визнав що ворогові вдалося наблизитися до околиць столиці ближче ніж будь-коли з початку повномасштабного вторгнення з використанням надзвукової зброї.
Контекст застосування та історичні паралелі
Для кращого розуміння загрози варто згадати що Х-22 “Буря” створювалася для знищення авіаносних ударних груп. Її радянська назва – “изделие Д-2”. Це зброя для війни на морі, для ураження величезних кораблів де промах у сотню метрів компенсувався ядерною бойовою частиною. Перетворення протикорабельної ракети на засіб терору міст це свого роду варварство з військово-технічної точки зору. Втім, Росія вже давно не соромиться використовувати ядерні боєприпаси в “холостому” варіанті (з інертною бойовою частиною замість спецзаряду), щоб просто використовувати ракету як носій кінетичної енергії. Ігнат раніше вже зазначав, що значна частина Х-22, якими обстрілюють Україну це ракети зі знятими спецбойовими частинами. Чавунна болванка летить на швидкості 4 махи і руйнує все на своєму шляху просто за рахунок фізики.
Військові експерти які коментували заяви Ігната підкреслюють що модернізація Х-22 до рівня “повітря-поверхня” з можливістю маловисотного польоту це не наукова фантастика. Ще за радянських часів існували проєкти Х-22М та Х-22Н з покращеними характеристиками. Але одночасне використання маловисотного профілю та активне радіоелектронне подавлення це свідчення того, що російська військова промисловість попри санкції не стоїть на місці. Вони або дістають зі складів рідкісні модифікації або навчилися перепрошивати бортове обладнання під нові завдання. Це робить безпрецедентний випадок у Києві тривожним дзвінком для всієї системи протиповітряної оборони країни. Бо якщо одна ракета змогла прослизнути, повторення такого сценарію з більшою кількістю цілей – неминуче.
Сам полковник Ігнат у притаманній йому манері говорити прямо без дипломатичних прикрас зазначив що стовідсоткової парасольки над Києвом не існує в принципі. І це не зрада і не секрет, це технічна реальність війни. Особливо коли доводиться мати справу з ракетами які були створені проривати ППО авіаносних ордерів США. Висновок він зробив парадоксальний але чесний: єдиний спосіб гарантовано припинити атаки Х-22 на українські міста, це знищення носіїв – бомбардувальників Ту-22М3 – на аеродромах базування. Тому що навіть найкращий Patriot не встигне зреагувати якщо пуск здійснено надто близько до кордону а ракета йде по настильній траєкторії.
Хроніка повітряного бою та вогневі рішення
Зі слів Юрія Ігната, хронометраж тієї ночі відновлено майже посекундно. Перший сигнал про зліт стратегічної авіації з аеродрому “Шайковка” та “Енгельс” надійшов близько опівночі. Традиційно Ту-22М3 вийшли на рубіж пуску в районі акваторії Азовського моря або над Курською областю. Але цього разу напрямок був зміщений. Ігнат згадав що робота операторів РЛС була ускладнена рельєфом та погодними умовами. Коли ціль з’явилася на радарах вона вже перетинала адміністративну межу Київщини. Час підльоту – лічені хвилини. В таких умовах військові прийняли рішення не витрачати дороговартісні ракети на відвертий перехоплення а зосередитись на засобах РЕБ щоб відвести Х-22 від критичної інфраструктури. Це був холодний математичний розрахунок, а не паніка. І він, на думку командування, спрацював.
Цей випадок, фактично перетворює Х-22 з тупої болванки якою лупцюють по площах, на розумного вбивцю. І ось тут криється головний біль для української ППО. Якщо раніше можна було прорахувати, що ракета впаде в радіусі кілометра від цілі (через велике кругове ймовірне відхилення), то тепер вона намагається потрапити у конкретний дах. Ігнат на брифінгу наводив приклад із влучанням у торговельний центр у Кременчуці – там також фігурувала Х-22 тоді багато хто не міг збагнути, як така стара ракета могла так точно влучити. Очевидно що ворог використовує різні модифікації. Можливо, мова йде про ракети Х-32 які є глибокою модернізацією “Бурі” спеціально для знищення наземних цілей.
Якщо структурувати інформацію від речника Повітряних Сил то ми побачимо чіткий перелік дій які вживаються для нівелювання загрози:
- Переналаштування радіолокаційного поля, здатного фіксувати надзвукові цілі на малих висотах без “сліпих зон”.
- Розгортання додаткових постів візуального спостереження на північному напрямку, адже низьколетячу ракету видно та чути задовго до підльоту.
- Тактика “кочових” зенітних установок, які змінюють позиції щоразу після відбою тривоги, аби ворог не міг прорахувати проломи в обороні.
Психологічний тиск та інформаційна війна
Не можна ігнорувати й інший вимір цієї атаки про який згадав Юрій Ігнат. Будь-який успіх ворога в небі над столицею негайно використовується пропагандистами. Тому коментар речника був максимально виваженим. Він визнав надзвичайну складність ситуації але й чітко заявив, що ціль ракети не була досягнута. Це важливий маркер. Люди повинні розуміти, що “приліт” не є перемогою ворога. Війна це часто гра ймовірностей. Якщо ракета не влучила в енергоблок чи багатоповерхівку, а вибухнула в полі – це успіх ППО навіть якщо формально вона не була знищена в повітрі. Такі речі змінюють сприйняття. Ігнат відкрито каже: “Ми вчимося воювати тим, що в нас є, і це дає результат”. Безпрецедентний випадок змусив штаби переписати плани прикриття. І це теж своєрідна перемога, здобута ціною кількох сивих волосин у командирів.
Важко переоцінити роль самої особистості спікера. Полковник Юрій Ігнат за час великої війни став тим самим голосом, якому довіряють. Коли він розповідає про атаку на Київ, це не сухі звіти, це майже стенограма повітряного бою. Вміння пояснити складне простими словами, з гумором та іронією до ворога створює правильний емоційний фон. Суспільство не впадає в істерику чуючи про Х-22, а навпаки – краще розуміє фізику процесу та небезпеку. І коли він каже що випадок безпрецедентний це означає, що система дала збій, але не зламалася що тривога була не дарма і що висновки вже зроблено. Такі меседжі тримають тил.
З точки зору суто військової науки, атака на Київ ракетами Х-22 того дня має бути внесена до підручників із протиповітряної оборони. Як приклад нелінійного застосування застарілої зброї. Ворог показав що може перетворити недолік (високе кругове ймовірне відхилення на великій дальності) у перевагу (несподіванка напрямку). Використання маловисотного профілю звело нанівець роботу далеких радарів а надзвукова швидкість ускладнила роботу ближніх. Усе це змушує нас пришвидшувати отримання західних винищувачів F-16, які здатні перехоплювати носії цих ракет на підльоті до рубежів пуску. Адже з землі боротися із цією навалою стає дедалі важче, фізично важче навіть за найсучасніших технологій.
Ресурси ворога не безмежні, але достатні для варварського терору. На складах РФ зберігаються сотні таких ракет. І хоча значна частина з них технічно несправна, певний відсоток, очевидно, проходить “канібалізацію” та ремонт. Ігнат припускає що модернізовані зразки штучний товар і масовими вони не стануть. Але й кількох одиниць достатньо аби тримати в напрузі всю систему ППО столиці. Ракетний терор – це гра на виснаження нервів, а не тільки на виснаження боєкомплекту. У цьому контексті, фраза Ігната про те що ми тримаємо небо вже третій рік звучить не як пропаганда, а як констатація надлюдських зусиль. Безпрецедентний випадок не зламав оборону, а лише показав, що стеля майстерності ще не досягнута – ані ворогом, ані нашими силами оборони.
Цей інцидент вкотре продемонстрував, що війна в Україні – це не застиглий конфлікт. Це шахівниця, де фігури постійно змінюють правила. Х-22, яку вважали зброєю для ударів по відкритій місцевості через її неточність, перетворилася на високоточний снаряд для полювання за столицею. Відповідь на це – не лише додаткові комплекси ППО, а й докорінна зміна тактики. І Юрій Ігнат, здається, точно знає, які саме сторінки інструкцій доведеться переписати після цієї ночі. Головне, що попри всю драматичність моменту, висновки зроблено, а небо над містом і надалі залишається під контролем тих, хто навчився чути бурю за десятки кілометрів.
