Поширена думка, що працювати на двох роботах одночасно можна лише неофіційно й на свій страх та ризик. Насправді трудове право дає змогу фахівцеві укласти кілька трудових договорів на законних підставах. Головне – знати, який інструмент обрати, як правильно зафіксувати відносини з другим роботодавцем і чого в жодному разі не слід робити, щоб не отримати проблем з податковою чи за місцем основної роботи.
Цікавий факт: у Кодексі законів про працю України, ухваленому ще в 1971 році та чинному з численними змінами, первісна редакція взагалі не передбачала поняття сумісництва – тогочасна ідеологія розглядала додатковий заробіток як “нетрудові доходи”. Тільки на початку 90-х років було визнано право працівника поєднувати кілька посад легально.
Як трудовий кодекс регулює зайнятість на кількох місцях
Трудове законодавство не містить прямої заборони на укладення кількох трудових договорів. Ключовою є стаття 21 КЗпП, яка визначає трудовий договір як угоду між працівником і власником підприємства. Оскільки жодна норма не обмежує кількість таких угод, людина може одночасно перебувати у трудових відносинах із двома й більше роботодавцями. Проте водночас чинний Кодекс встановлює рамки, які стосуються тривалості робочого часу, особливостей ведення трудової книжки та спеціальних обмежень для окремих категорій.
Фундаментом для зовнішнього сумісництва виступає постанова Кабінету Міністрів України № 245 від 3 квітня 1993 року “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій”. Цей документ визначає, що робота за сумісництвом виконується у вільний від основної зайнятості час на умовах окремого трудового договору. Навіть якщо ваша організація не належить до державного сектору, норми постанови широко застосовуються як звичаєва практика. При цьому стаття 50 і 51 КЗпП унормовують максимальну тривалість робочого часу, яку не можна перевищувати сумарно за двома трудовими угодами.
Варто підкреслити, що жоден роботодавець не має права забороняти працівникові оформлюватися за сумісництвом в іншій компанії, якщо тільки це не суперечить внутрішнім нормам, встановленим законом для специфічних посад. Такі внутрішні обмеження мають бути зафіксовані в колективному договорі або випливати з умов конфіденційності, проте загальний принцип залишається незмінним – трудова свобода громадянина охороняється Конституцією.
Сумісництво і суміщення два шляхи легальної роботи
Працювати офіційно на двох роботах можна або через зовнішнє сумісництво, або через суміщення посад в одній організації. Зовнішнє сумісництво передбачає виконання регулярної оплачуваної роботи у вільний від основної діяльності час в іншого роботодавця. Внутрішнє сумісництво – це фактично та сама модель, але в межах одного підприємства. Суміщення ж є виконанням додаткових обов’язків за іншою професією чи посадою без звільнення від основної роботи, зазвичай у робочий час, що регулюється доплатою відповідно до статті 105 КЗпП.
Базова відмінність криється в часових рамках: сумісник працює за межами основного графіка, тоді як суміщувана функція “вписується” у той самий робочий день. Це безпосередньо впливає на оплату: за сумісництва нараховують повноцінну заробітну плату (пропорційно відпрацьованому часу або виробітку), а за суміщення призначається фіксована доплата, розмір якої обговорюється сторонами. Часто кадрові служби плутають ці поняття, через що виникають помилки в обліку стажу і нарахуваннях.
Основні відмінності між сумісництвом і суміщенням, які визначають вибір форми зайнятості
| Критерій | Сумісництво (зовнішнє) | Суміщення посад |
|---|---|---|
| Визначення | Виконання регулярної оплачуваної роботи в іншого роботодавця у вільний від основної роботи час | Виконання додаткових обов’язків за іншою посадою у того самого роботодавця в межах основного робочого часу |
| Місце роботи | Інша юридична особа або відокремлений підрозділ | Те саме підприємство (чи установа), що й основне місце |
| Час роботи | За межами графіка основної роботи; тривалість не більше 4 год./день, повний робочий день лише у вихідні на основному місці | Упродовж основної тривалості робочого дня, без відволікання від головних обов’язків |
| Оплата | Повний оклад пропорційно відпрацьованому часу або за виконаний обсяг робіт | Доплата до основного заробітку, розмір якої визначають сторони |
| Запис у трудову книжку | Запис вноситься за бажанням працівника на підставі довідки з місця роботи за сумісництвом | Окремий запис не вноситься, фіксується тільки наказ про встановлення доплати |
| Оформлення | Окремий трудовий договір (контракт), наказ про прийняття на роботу | Наказ про суміщення, додаткова угода до трудового договору |
Як бачимо, ключова різниця зосереджена у способі інтеграції в робочий процес. Тому перш ніж обирати модель, варто проаналізувати, чи зможете ви реально поєднувати дві функції у межах одного дня, чи для додаткового заробітку потрібен чіткий вихід за межі основного графіка.
Покрокова схема оформлення другої трудової угоди
Для легального старту на другій роботі не потрібен спеціальний дозвіл основного роботодавця, за винятком випадків, коли йдеться про державних службовців або керівників, які зобов’язані попередньо узгоджувати зовнішнє сумісництво. Стандартний алгоритм передбачає кілька послідовних дій, що дозволяють уникнути непорозумінь із кадровим обліком та податковою:
- з’ясувати, чи не належить ваша посада до категорії заборонених для сумісництва;
- отримати письмову пропозицію роботи або підтвердження від другого наймача;
- подати заяву про прийняття на роботу за сумісництвом та надати паспорт, ідентифікаційний код, документ про освіту;
- укласти трудовий договір або контракт, у якому чітко зафіксовано, що це робота за сумісництвом;
- видати наказ про зарахування з позначкою “за сумісництвом”;
- визначити спосіб обліку робочого часу окремо від основного графіка;
- повідомити бухгалтерію нового роботодавця про наявність основного місця роботи для коректного розрахунку податкової соціальної пільги.
Після підписання наказу працівник отримує статус сумісника і підлягає всім соціальним гарантіям – від права на відпустку до лікарняного. Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи, незалежно від відпрацьованого строку. Якщо ж ідеться про внутрішнє сумісництво, заяву подають тому самому роботодавцю, але за іншою посадою або за іншим трудовим договором.
Кому не дозволено мати більше однієї офіційної роботи
Законодавство встановлює пряму заборону на роботу за сумісництвом для чітко визначеного кола осіб. Це, зокрема, державні службовці, прокурори, судді, нотаріуси, а також керівники державних підприємств, якщо інше не передбачене спеціальним законом. Неповнолітні працівники також не можуть оформлюватися за сумісництвом. Для інших категорій обмеження може вимагати лише дотримання обов’язкової норми тривалості робочого часу.
Додатково слід звернути увагу на галузеві особливості. Наприклад, медичні працівники та педагогічний персонал мають право працювати за сумісництвом у межах однієї галузі, але з дотриманням санітарних норм. Водночас держслужбовці категорії “А” не можуть займатися іншою оплачуваною діяльністю, окрім викладацької та творчої. Тому перед підписанням другого договору варто ознайомитися з нормативно-правовими актами, що регулюють конкретну професію.
Для повноти картини наведемо перелік основних категорій, яким офіційне поєднання двох робіт закрите або суттєво обмежене:
- державні службовці, окрім викладацької, наукової та творчої роботи;
- судді та прокурори;
- нотаріуси, за винятком випадків, передбачених законом;
- керівники державних підприємств без дозволу власника;
- працівники, зайняті на важких роботах із шкідливими умовами, якщо за станом здоров’я рекомендовано скорочений день;
- неповнолітні особи.
Крім того, працівники деяких силових структур та військовослужбовці підпадають під дію окремих відомчих інструкцій, які фактично унеможливлюють зовнішнє сумісництво без спеціального дозволу.
Які податки та внески сплачуються з подвійної зарплати
Наявність двох офіційних доходів не звільняє від сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з кожного з них. При цьому податкова соціальна пільга може застосовуватися лише за одним місцем роботи – зазвичай за основним, де дохід не перевищує встановленого граничного розміру. За другою роботою роботодавець утримує ПДФО за стандартною ставкою 18% без застосування пільги.
Щодо єдиного соціального внеску діють окремі правила. Якщо працівник отримує на основному місці зарплату меншу за мінімальну, роботодавець зобов’язаний нарахувати ЄСВ із розрахунку мінімальної заробітної плати. Для сумісника така вимога не є обов’язковою, адже ЄСВ за нього вже сплачує основний наймач. Проте якщо сумарний дохід від обох роботодавців перевищує встановлену межу, суми понад неї можуть оподатковуватися за прогресивною шкалою. Усі ці нюанси повинен відстежувати бухгалтер, але працівникові варто знати, що приховати від податкової факт подвійного доходу неможливо – інформація надходить через податкові розрахунки за формою 1ДФ.
Окремий аспект – право на податкову знижку. Оформити її можна навіть отримуючи доходи з кількох джерел, проте до уваги беруться всі офіційні надходження, і якщо річний загальний дохід перевищить дозволену межу, повернути частину податку не вдасться. Тому багато сумісників обирають варіант із відкриттям фізичної особи-підприємця для економії на податках, але ця модель уже перебуває поза рамками трудового законодавства.
Чим загрожує прихований підробіток без офіційного статусу
Отримання готівки “в конверті” або укладення цивільно-правової угоди замість трудового договору, коли фактично виконується регулярна робота, несе серйозні ризики. По-перше, працівник залишається без запису в трудовій книжці, а отже – без страхового стажу. По-друге, у разі трудового спору довести факт виконання обов’язків буде вкрай складно. Податкові органи кваліфікують такі відносини як приховування трудових доходів і можуть донарахувати податки разом зі штрафами.
Контролюючі служби перевіряють не лише офіційну звітність, а й реальні обставини: чи присутній виконавець на території підприємства щодня, чи підпорядковується правилам внутрішнього розпорядку, чи отримує регулярну оплату. Якщо виявляється, що цивільно-правовий договір маскує трудові відносини, роботодавця та працівника чекає низка неприємних наслідків – від примусового визнання відносин трудовими до накладення адміністративних стягнень.
Підсумовуючи тривалий досвід розв’язання подібних ситуацій, можна стверджувати: прозора схема з використанням сумісництва чи суміщення завжди вигідніша за сумнівну економію на податках. Відкрита фіксація другої зайнятості дає змогу не лише накопичувати стаж, а й захищати свої права у разі конфлікту. Водночас варто заздалегідь прорахувати податкове навантаження і пересвідчитися, що жодне з місць роботи не конфліктує з обмеженнями, встановленими для вашої професії. Тоді дві офіційні роботи перетворюються з джерела тривог на цілком стабільний і передбачуваний спосіб збільшення доходу.
