У червні минулого року польська Агенція внутрішньої безпеки затримала громадянина Білорусі, який упродовж кількох місяців збирав розвідувальні дані для КДБ своєї країни на території одразу трьох держав Євросоюзу. Арешт, про який спершу повідомили скупо, виявився лише однією ланкою ширшої агентурної мережі, що діяла в Польщі, Литві та Латвії. Справа сколихнула не тільки регіон Балтії, а й штаб-квартиру НАТО, адже зібрані матеріали стосувалися військових вантажів для України, логістичних вузлів і пересування союзних військ. Прокуратура кваліфікувала дії затриманого як шпигунство на користь іноземної держави, що передбачає до десяти років ув’язнення.
Нижче детально розібрано профіль агента, механіку розвідувальної роботи, реакцію спецслужб і ті політичні важелі, які перетворюють Білорусь на передовий інструмент гібридного тиску на східний фланг НАТО.
Хто такий затриманий та його зв’язок із КДБ Білорусі
Чоловік, якого варшавські слідчі назвали “Микола С.” (справжнє ім’я не розголошують через таємницю слідства), народився 1985 року в Мінську й до 2021‑го працював водієм‑міжнародником у приватній логістичній фірмі. Контррозвідка встановила, що саме в тому році він погодився на співпрацю з білоруським Комітетом державної безпеки після вербувальної бесіди в одному з мінських офісних центрів, який курує 12‑й відділ зовнішньої розвідки КДБ. Офіцер, що вів агента, мав позивний “Дуб” і раніше працював під дахом білоруського посольства у Вільнюсі, звідки був висланий у 2022 році після шпигунського скандалу.
Агент отримав базову підготовку на тритижневих курсах неподалік Молодечно: його вчили агентурному фотографуванню, тайниковим операціям, методам візуального спостереження та протидії зовнішньому нагляду. Після цього він повернувся до звичної роботи далекобійника, однак тепер кожен рейс у країни ЄС використовувався для виконання розвідувальних завдань. Саме статус водія вантажівки дозволяв йому без зайвих підозр перетинати кордони Польщі, Литви та Латвії – інколи двічі на тиждень, фіксуючи критичну інфраструктуру, яка потрапляла в поле зору білоруського КДБ та, за сумісництвом, російського ГРУ.
Згідно з матеріалами Агенції внутрішньої безпеки, зв’язок із куратором підтримувався через зашифрований месенджер Threema, а раз на місяць агент особисто звітував на території Білорусі, перетинаючи кордон у Піщаному або Брузгах. Саме цей постійний графік відряджень допоміг польським слідчим відстежити його пересування. Спецслужби звернули увагу на те, що водій проводив значно більше часу поблизу військових об’єктів, ніж того вимагали маршрути доставки. Під час обшуків у його помешканні в Білостоці вилучено підроблені документи, кілька схованок із грошима в криптовалюті та два мобільні телефони з логуванням геолокації, які збігалися із місцями, зазначеними в розвідувальному завданні.
Географія діяльності – три країни за кермом вантажівки
Схема функціонування мережі була побудована на класичному принципі “маршрутного агента”. Затриманий отримував список цілей – від конкретних GPS-координат до розмитих описів на кшталт “відзняти стоянку техніки за третім ангаром” – і мав за один рейс охопити два‑три об’єкти в різних юрисдикціях. Польський слідчий комітет зафіксував не менше семи епізодів активного збору даних у Підляському воєводстві, де проходять основні шляхи перекидання техніки до України. У Литві агент працював у трикутнику Вільнюс–Каунас–Паневежис, а в Латвії фокусувався на околицях Риги та на автомагістралі E22, що веде до кордону з Естонією.
Особливу увагу приділяли Сувалкському коридору – вузькій ділянці польсько‑литовського кордону, яка в разі кризи може бути миттєво заблокована, відрізавши країни Балтії від сухопутного сполучення з рештою НАТО. Агент фіксував не тільки рельєф місцевості та дорожнє покриття, а й розташування польових складів пального, графік патрулювання прикордонних служб і навіть приватні ділянки, придатні для висадки повітряного десанту. Така деталізація свідчить про те, що завдання формувалися не ситуативно, а в рамках довгострокової розвідувальної операції, яку координували як із Мінська, так і через резидентуру в Калінінграді.
Нижче наведено перелік ключових об’єктів, що опинилися під прицілом агентурної групи:
- залізничний вузол Малашевіче поблизу Тересполя, через який проходить основний потік військових вантажів до України;
- аеропорт Ряшів‑Ясьонка, головний логістичний хаб, де приймають літаки з військовою допомогою;
- нафтобаза в Іонаві, Литва, що забезпечує пальним сили швидкого реагування НАТО;
- Адазький військовий полігон у Латвії, місце постійної дислокації багатонаціональної батальйонної групи;
- автомобільні мости через річку Нарву на литовсько‑латвійському стику, критичні для мобільності військ;
- склади боєприпасів у Зегжі, Польща, що охороняються силами територіальної оборони.
Усі ці локації були підтверджені матеріалами, вилученими з карти пам’яті, яку агент ховав у подвійному дні спального відсіку вантажівки. Слідство виявило, що звіти надсилалися через проміжний сервер у Гродно, а звідти дублювалися на ресурс, зареєстрований у московському сегменті мережі. Це вказує на тісну координацію між білоруським КДБ та російським Головним розвідувальним управлінням, попри офіційну риторику Мінська про суто оборонний характер своїх спецслужб.
Що саме цікавило білоруську розвідку – пріоритети збору даних
Вилучені матеріали свідчать, що агент систематично фіксував чотири категорії даних. По‑перше, військова логістика: типи та кількість одиниць техніки, що пересуваються залізницею або автотранспортом, із прив’язкою до часу та державної належності. По‑друге, оборонна інфраструктура – схеми охоронюваних периметрів, розташування камер спостереження, частота патрулювання. По‑третє, персональний склад – фотографії військовослужбовців у формі (найчастіше американських та британських), зроблені в місцях короткочасних зупинок колон. По‑четверте, цифрова картографія – актуальні треки доріг із уточненням вантажопідйомності мостів, що критично важливо для планування наступальних операцій.
Окремим болючим моментом для польської контррозвідки стало виявлення інтересу до систем радіоелектронної боротьби, які союзники тестували на полігоні в Ожиші. Агент мав завдання зафіксувати на відео роботу мобільних комплексів РЕБ під час навчань “Saber Strike”, що дозволило б проаналізувати частоти та протоколи глушіння. Чотири відеофайли із цього епізоду вже були передані куратору до моменту арешту.
За даними польської прокуратури, агент отримував винагороду в криптовалюті Tether (USDT) через гаманець, зареєстрований на російській біржі без обов’язкової верифікації. Щомісячна сума коливалася від двох до п’яти тисяч доларів і надходила невеликими транзакціями, що унеможливило миттєве блокування коштів фінансовою розвідкою.
У звітах агент використовував систему умовних позначень: “коробки” означали контейнери з боєприпасами, “готелі” – пункти тимчасової дислокації, а “комарі” – безпілотні літальні апарати. Цей словник також знайшли в записнику під час обшуку, що значно спростило розкриття змісту вже переданих донесень.
Схожі шпигунські інциденти, зафіксовані на східному фланзі НАТО у 2023–2024 роках:
| Країна | Дата арешту | Громадянство агента | Ключові об’єкти інтересу | Поточний статус справи |
|---|---|---|---|---|
| Польща | червень 2023 | Білорусь | Військові конвої, аеропорт Ясьонка, залізниця |
Арешт, судовий розгляд |
| Литва | квітень 2023 | Білорусь | Склади НАТО, радіолокаційні станції |
Двом особам висунуто обвинувачення |
| Латвія | січень 2024 | Росія | Портова інфраструктура, комунікації |
Видворення, триває слідство |
| Естонія | лютий 2024 | Білорусь (подвійне громадянство) |
Пересування військ НАТО, полігони |
Арешт, екстрадиція до країни громадянства |
Як польська контррозвідка вийшла на слід і провела затримання
Перші підозри виникли після аналізу даних системи автоматичного розпізнавання номерних знаків на в’їзді до Підляського воєводства. Вантажівка з білоруською реєстрацією неприродно часто зупинялася в місцях, де відсутні логістичні термінали, а натомість розташовані військові склади чи мости. Співробітники Агенції внутрішньої безпеки встановили за водієм зовнішнє спостереження з використанням безпілотників, які фіксували тривалі зупинки з вимкненим двигуном та вихід чоловіка з кабіни з навушником гарнітури – очевидно, для голосового зв’язку без залишення текстових слідів.
Ключовим моментом став радіоперехоплення у квітні 2023 року, коли технічний підрозділ АВБ засік сеанс зв’язку між водієм та абонентом, який виходив на частоту, характерну для закритих каналів білоруського військового відомства. Після цього оперативники синхронізували графік рейсів підозрюваного з даними супутникових знімків і виявили, що після кожного повернення вантажівки до Білорусі на розвідувальному телеграм‑каналі “Баста” з’являлися фотографії військових ешелонів, зроблені з того ж ракурсу та з тією ж геолокацією, що й зупинки агента.
Затримання провели 8 червня на парковці поблизу білостоцького логістичного центру, коли агент саме передавав флеш‑накопичувач через тайник своєму поплічнику – громадянинові Литви білоруського походження, який також був заарештований. Обидва не чинили опору. Під час обшуку вантажівки в технологічній ніші за панеллю приладів знайшли портативний сканер радіочастот, два пристрої з шифруванням AES‑256 та блокнот із координатами, які збігалися із завданнями, одержаними через Threema. Усе вилучене негайно опечатали та передали до варшавської окружної прокуратури.
Політичний контекст – Білорусь як знаряддя гібридної кампанії Росії
Арешт білоруського агента не є ізольованим епізодом, а відображає глибшу інтеграцію спецслужб Мінська в стратегію Кремля. Після провалу відкритого наступу в Україні російська резидентура переорієнтувала білоруське КДБ на підривну роботу вздовж східного кордону НАТО. Те, що раніше робили співробітники ГРУ або СЗР під дипломатичним прикриттям, тепер дедалі частіше доручають громадянам Білорусі, які мають менш очевидне досьє та не викликають такої самої пильності в контррозвідників ЄС.
У цьому контексті важливо згадати, що Білорусь надала Росії не тільки територію для запусків ракет і розміщення тактичної ядерної зброї, а й фактично передала свою розвідувальну мережу під оперативне управління Москви. Західні аналітичні центри зафіксували різке зростання кількості вербувальних підходів до далекобійників, митників і залізничників саме після 2022 року, коли транзит військової допомоги через Польщу сягнув історичного максимуму. Такі дії є елементом гібридної війни, де шпигунство поєднується з кібератаками, диверсіями на залізниці та кампаніями дезінформації, спрямованими на підрив довіри до спроможності держав захистити логістичні ланцюги.
Польський уряд неодноразово наголошував, що білоруський режим свідомо грає роль “проксі”, дозволяючи уникати прямої конфронтації між Росією та НАТО. Вислання десятків білоруських дипломатів із Варшави, Вільнюса та Риги у 2023 році – прямий наслідок викриття подібних агентурних ланцюгів. Однак, як показує практика, закриття легальних резидентур лише прискорює вербування нелегалів, чим активніше займається 5‑те управління КДБ.
Наслідки арешту для регіональної безпеки та реакція союзників
Затримання білоруського водія запустило каскадну реакцію в контррозвідувальних відомствах трьох країн. Литовська Державна безпека у відповідь провела превентивні обшуки в помешканнях ще чотирьох осіб, які мали дозвіл на перетин кордону в межах вантажних перевезень. Латвійська Поліція безпеки закрила два пункти пропуску для приватного транспорту, мотивуючи це необхідністю додаткового профілювання водіїв. А в самій Польщі Агенція внутрішньої безпеки змінила алгоритми моніторингу міжнародних вантажних маршрутів – тепер будь-яка вантажівка, що зупиняється поза межами логістичних хабів більше ніж на п’ятнадцять хвилин, потрапляє під автоматичний контроль безпілотників.
На рівні Євросоюзу інцидент прискорив ухвалення пакету “Hostile Intelligence Activity Response”, який передбачає обмін контррозвідувальною інформацією в реальному часі між країнами‑членами, а також створення єдиної бази даних про осіб, раніше помічених у контактах із білоруськими чи російськими спецслужбами. Паралельно Брюссель розпочав обговорення нормативного акту, за яким перевізники, що систематично обирають маршрути повз військові об’єкти, зможуть позбавлятися ліцензій за спрощеною процедурою.
Уся ця справа стала лакмусовим папірцем уразливості східного флангу НАТО перед гібридними загрозами. Вона підкреслила, що в умовах нової реальності контррозвідка вже не може обмежуватися перевіркою дипломатичного корпусу, а мусить уважно придивлятися до звичайних водіїв, які щодня перетинають кордон. Саме така зміна парадигми охорони критичної інфраструктури і є найвагомішим оперативним результатом арешту, чиї довгострокові наслідки для безпеки регіону ще тільки починають осмислювати.
