Коли починаєш дивитися на цифри з російських регіональних бюджетів останніх трьох років, виникає стійке відчуття сюрреалізму. Звіти фінансових управлінь губернаторів тепер нагадують не стільки документи про розвиток територій, скільки баланси військових адміністрацій. Стаття “національна безпека і правоохоронна діяльність” перетворилася на справжню чорну діру, куди летять гроші, раніше призначені для лікарень, доріг та шкіл. За нашою оцінкою, загальні витрати росгубернаторів на охорону підскочили більше ніж на сто десять відсотків порівняно з довоєнним 2021 роком, хоча офіційно Кремль намагається цю статистику приховати за розмитими формулюваннями та засекреченими рядками. Масштаб перерозподілу вражає і він чітко показує, що режим готується до тривалого періоду внутрішньої турбулентності.
Зростання витрат на охорону в регіонах
Якщо відкинути пропагандистську мішуру, суть проста. Регіональні бюджети тріщать по швах від мілітаризації видаткової частини. У середньому по країні, якщо брати вибірку з двадцяти найбільших суб’єктів федерації, витрати на охорону зросли з приблизно ста п’ятдесяти мільярдів рублів до трьохсот двадцяти. Тобто більше ніж удвічі. Деякі регіони показали просто фантастичну динаміку. Бєлгородська область через постійні обстріли та диверсійні вилазки збільшила фінансування цього розділу втричі. Курська область теж пішла шляхом мілітаризації бюджету, спрямувавши значні кошти на бетонні укріплення та бронювання техніки для місцевих чиновників. Московська область, будучи тиловим та відносно спокійним регіоном, теж не пасе задніх – там гроші йдуть на елітну охорону для адміністративних будівель та системи відеоспостереження з розпізнаванням облич.
Цікавий момент, як саме чиновники обходять бюджетне законодавство. Формально регіони не мають права фінансувати армію. Тому гроші проводять через статтю “захист населення і території від надзвичайних ситуацій” або через “інші питання у галузі національної безпеки”. Фактично ж ми бачимо закупівлю дронів, тепловізорів та антидронових рушниць за кошти, зібрані з податків на прибуток та ПДФО. Це величезний, погано контрольований ринок, де губернатори почуваються справжніми удільними князьками з власними арміями найманців та охоронців.
Структура видатків губернаторів на безпеку
Не можна сказати що ці два трильйони рублів суцільно йдуть на бронежилети. Структура витрат набагато складніша, хоча й не менш цинічна. Левова частка йде на пряме забезпечення силовиків. Умовно кажучи підрозділи Росгвардії фінансуються з федерального центру, але губернатори масово виділяють їм додаткові кошти на премії та пальне. Це створює особисту залежність місцевих силових структур від глави регіону.
- Фізична охорона та бронювання. Понад сорок відсотків нових асигнувань осідає в кишенях приватних охоронних підприємств або йде на закупівлю броньованих автомобілів для губернаторського кортежу. Стандартний “мерседес” вже не влаштовує – потрібні позашляховики з п’ятим класом захисту.
- Цифровий концтабір. Регіони змагаються, хто встановить більше камер спостереження. Витрати на програми “Безпечне місто” зросли в рази. Системи розпізнавання облич потрібні не стільки для ловлі “ворожих агентів”, скільки для контролю за протестною активністю власного населення.
- Будівництво захисних споруд. У прикордонних областях це просто бетонні піраміди та бліндажі. У глибокому тилу – розкішні бункери для регіональної номенклатури, обладнані системами життєзабезпечення.
Складається враження що губернатори готуються виживати самостійно, незалежно від того, впаде федеральна влада чи продовжить існувати. Це стратегія самозбереження за державний рахунок.
Джерела подвоєння бюджетів охорони
З’являється резонне запитання: звідки ж гроші. Адже доходи регіонів не демонструють космічного зростання. Більше того, багато суб’єктів сидять на дотаціях із центру, а податкові надходження падають через закриття малого бізнесу та санкції. Відповідь на поверхні, і вона вельми гнітюча. Гроші безжально ріжуться з соціальних програм. Медицина, особливо високотехнологічна допомога, стала першою жертвою. Видатки на капітальний ремонт шкіл та лікарень заморожуються на невизначений термін. Губернатори без сорому знімають кошти з статті підтримки малозабезпечених сімей, щоб спорядити черговий загін територіальної оборони або закупити квадракоптери для стеження.
Використовують і різні хитрощі з позабюджетними фондами. Спонсорів з великого бізнесу зобов’язують перераховувати кошти в “регіональні фонди безпеки”, що дозволяє не показувати ці гроші у прозорій частині бюджету. Це сіра зона, про яку офіційний Мінфін воліє мовчати. І це вже системна практика а не окремі випадки. Росгубернатори вдвічі наростили витрати на охорону, просто запустивши руку в резервні фонди призначені для ліквідації надзвичайних ситуацій, хоч справжня надзвичайна ситуація якраз і полягає в катастрофічному рівні бідності, що зростає.
Порівняння статей безпеки та соціальної сфери
Наведемо наочне зіставлення змін у бюджетних пріоритетах на прикладі одного типового центрального регіону, де населення стикається з безпосередніми наслідками такого перерозподілу. Цифри округлені та агреговані з відкритих, хоч і важкодоступних, фінансових звітів регіональних казначейств, і вони показують драматичний розрив між потребами простих людей та апетитами адміністрації.
Порівняння динаміки витрат за ключовими напрямами в одному з регіонів (у млрд руб.)
| Стаття бюджету | 2021 рік (довоєнний) |
2023 рік (після ескалації) |
Відносна динаміка |
Національна безпека та правоохоронна діяльність |
1.8 мільярда руб. | 4.2 мільярда руб. | зростання на +133% |
Охорона здоров’я | 14.5 мільярдів руб. | 12.1 мільярдів руб. | падіння на -16% |
Освіта | 18.3 мільярдів руб. | 15.9 мільярдів руб. | падіння на -13% |
Витрати на обслуговування держапарату та резервні фонди |
3.1 мільярда руб. | 5.7 мільярдів руб. | зростання на +84% |
|---|
Ця вибірка, хоч і є узагальненням, чітко відображає загальнофедеральний тренд: безпека апарату та придушення будь-яких ризиків для влади фінансується за залишковим принципом для всього іншого. Росгубернатори свідомо жертвують розвитком людського капіталу заради збереження політичного контролю.
Зв’язок між війною та місцевими апетитами
Було б надто просто списати це подвоєння витрат лише на об’єктивну необхідність. Звісно напад безпілотників на нафтобази, робота диверсійних груп у тилу та загальна тривожність вимагають якихось заходів. Але те, як починалася війна у лютому 2022 року, шокувало регіональних начальників. Вони побачили, що федеральна силова вертикаль пробуксовує, і почали терміново збивати власні армії, використовуючи бюджет як особистий гаманець. І тепер, коли “спецоперація” затягнулася, вони вже не можуть зупинити цей маховик. Контракти розпіляні, афілійовані структури підсіли на бюджетне голку і вимагають продовження банкету.
Відбувається ще одна неприємна річ. Регіональні бюджети дедалі сильніше засекречуються. Відсоток некласифікованих статей, який у 2021 році становив ледве п’ять-сім відсотків, зріс до п’ятнадцяти-двадцяти. І ми навіть точно не знаємо що ховається за цими закритими рядками. Можливо там вказані десятки мільярдів на зброю, а можливо – на котеджі для генералів ФСБ у сосновому бору. Росгубернатори вдвічі наростили витрати на охорону, і левова частка цих грошей просто розчиняється в темряві секретних додатків до бюджету, де немає жодного парламентського контролю.
Характерною прикметою часу стала нечувана до війни історія з добровольчими батальйонами. Якщо раніше регіони могли фінансувати, скажімо козацькі дружини для патрулювання вулиць, то зараз ми спостерігаємо створення повноцінних військових підрозділів, укомплектованих контрактниками, але підпорядкованих особисто губернатору. Це вже не “захист від надзвичайних ситуацій” у традиційному розумінні. Це формування приватних гвардій які у критичний момент можуть захищати не конституційний лад а особу конкретного регіонального царька.
Пріоритет бронежилетів над лікарнями
Є у цьому бюджетному божевіллі й суто психологічний момент. Регіональний чиновник звик до красивих звітів. Відремонтований ФАП (фельдшерсько-акушерський пункт) не дає відчуття миттєвої безпеки, а от новенький броньований “Тайфун” на стоянці біля адміністрації – це видима ознака піклування про себе коханого. Тому кошти з ліквідації черг у дитячі садки йдуть на закупівлю амуніції для поліції. Це якщо зовсім просто. Система стимулів повністю спотворилася. Губернатор має продемонструвати центру, що він готовий до оборони, а не те, що в його регіоні щасливі пенсіонери.
Ми також поговорили з кількома експертами в галузі прокьюременту на умовах анонімності. Вони підтвердили що ринок держзакупівель зараз – це золота жила. Виробники бронеплівки для вікон адміністративних будівель заробляють шалені гроші. Замовлення виконуються за готівку, іноді без тендерів, під грифом “терміново”. Уявіть собі: школа не може купити крейду, бо немає фінансування, але сусіднє управління внутрішніх справ отримує партію тактичних наколінників за три ціни. Це не перебільшення. Це норма життя російської глибинки, де війна стала універсальним виправданням для тотального казнокрадства.
Короткострокові та тривалі наслідки для суспільства
До чого все це призведе вже видно, хоч влада і намагається відволікти увагу. Інфраструктура старіє, бо грошей на її оновлення немає. Кваліфіковані кадри з бюджетної сфери звільняються, бо зарплати вчителів та лікарів заморожені на рівні 2020 року, а інфляція з’їдає їхні доходи. Медицина скочується до рівня земської: в деяких районах закривають пологові відділення через брак коштів на акушерів. Для порівняння – резервний фонд губернатора, який він може витрачати без погодження з депутатами, збільшився втричі. Ці кошти якраз і йдуть на “непередбачені” витрати пов’язані з охороною. А смертність у пологах це ж не “непередбачена” ситуація, це планове скорочення видатків.
У суспільства формують класичну дилему в’язнів: безпека керівництва проти безпеки народу. І вибір однозначно робиться на користь перших. Це викликає глухе невдоволення навіть у тих хто підтримує війну, бо абсурд ситуації очевидний. Навіщо захищати місто дронами-камікадзе, якщо в цьому місті немає працюючої лікарні.
Довгострокова перспектива малює досить похмуру картину. Коли Росія вийде з цієї військової авантюри (а це рано чи пізно станеться) регіональні бюджети залишаться розбалансованими. Демілітаризувати свідомість чиновників буде дуже важко. Вони звикли до великих, непідконтрольних грошей на “оборонку”. Повернути ці потоки назад у соціальну сферу – означає відібрати у силовиків та чиновників джерело надприбутків. Виникне колосальний опір. Ми можемо побачити ситуацію, коли система безпеки поглине весь вільний простір, перетворивши регіони на воєнізовані корпорації.
Реальність сучасних російських регіонів багато в чому нагадує підготовку до тривалої облоги. Архітектура бюджету перебудована на воєнний лад, і в центрі цієї архітектури стоїть не захист суспільства, а захист апарату. Система ввійшла в стан, коли утримання репресивної вертикалі стало самодостатньою метою. Сумна іронія полягає в тому що регіональна влада щиро вважає це успіхом. Вони дивляться на графіки зростання фінансування своєї охорони як на доказ ефективності, ігноруючи факт, що чим більше грошей потрібно на безпеку чиновників тим менш безпечною стає країна для звичайної людини. Росгубернатори вдвічі наростили витрати на охорону, але це зростання – не показник сили, а найкраща діагностика слабкості та страху який оселився в кабінетах великих начальників. І цей страх коштує платникам податків сотні мільярдів рублів, яких вони ніколи не побачать ані у вигляді ліків, ані у вигляді нормальних доріг.
