П’ятого березня 2025 року генеральна прокуратура Німеччини підтвердила затримання двох осіб, яких підозрюють у створенні та багаторічній роботі цілої мережі обхідників санкцій, націленої на постачання товарів подвійного призначення до Росії. Вдосвіта в п’яти федеральних землях пройшли масштабні обшуки, які сколихнули не лише німецьку бізнес-спільноту а й міжнародних експертів із санкційного права. За версією слідства підозрювані роками допомагали російським підприємствам, отримувати критичні технології в обхід ембарго ЄС.
Викриття мережі
Операція стала результатом тривалого розслідування яке координувалося митними слідчими органами, земельною поліцією Баварії, та федеральною прокуратурою у співпраці з європейськими партнерами. Спершу сигнал надійшов від митниці у Штутгарті: під час планової перевірки документації з’ясувалося що низка комерційних відвантажень, номінально адресованих компаніям у Киргизстані, фактично обривалася одразу після перетину кордону з Росією. Ланцюжок не стикувався.
Протягом кількох місяців, слідчі накопичували докази. Аналіз банківських транзакцій, історії електронних листів і записів телефонних розмов виявив розгалужену структуру. Було очевидно: це не поодинокий випадок, а добре організована мережа обхідників санкцій. Схема поєднувала реальні фірми-прокладки в Німеччині, фіктивні контракти з посередниками в Азії та «білі» вантажоперевезення – до моменту, поки товар не опинявся за межами юрисдикції ЄС.
Схема обхідників санкцій
За даними прокуратури підозрювані – 59-річний чоловік із російським і німецьким громадянством та 53-річний громадянин Німеччини – керували компанією в Баварії, що спеціалізувалася на зовнішній торгівлі промисловим обладнанням. Формально фірма продавала продукцію покупцям у Центральній Азії. Насправді ж близько 46 партій високотехнологічних товарів через Киргизстан і Гонконг потрапляли до кінцевих замовників у Росії. Оборот цієї оборудки оцінили щонайменше у 2,2 мільйона євро.
Схема працювала просто але ефективно. Спочатку з Росії надходило замовлення. Потім створювався фальшивий контракт з азійським покупцем, який ніколи не потребував цих деталей. Товар вирушав з Німеччини до Киргизстану або Гонконгу, де формально «затримувався» на складі транзитного оператора. Звідти вже під новими документами його відправляли в РФ. Вантаж часто навіть не перепаковували.
Основні параметри викритої мережі обхідників санкцій
| Параметр | Опис |
|---|---|
| Кількість затриманих | 2 особи (біпатрид та громадянин Німеччини) |
| Період діяльності | 2021 – березень 2025 |
| Тип товарів | Верстати з ЧПУ, електронні компоненти, деталі для дронів, чипи |
| Кількість поставок | 46 епізодів |
| Фінансовий обсяг | ~2,2 млн євро |
| Країни-прокладки | Киргизстан, Гонконг |
| Правоохоронні органи | Генпрокуратура, митниця, поліція Баварії, Гессену та інших земель |
| Звинувачення | Порушення зовнішньоторговельного закону, обхід санкцій ЄС |
Такі схеми – не новина проте ця відрізнялася масштабом і цинічністю виконання. Підозрювані не просто намагались приховати сліди вони вибудували повноцінну логістичну інфраструктуру використовуючи прогалини в митному контролі кількох країн. Слідство вважає що частина вантажів навіть не доїжджала до Киргизстану – документи підроблялися просто в кабінетах німецької фірми.
Затримання та обшуки
Затримання провели без зайвого шуму рано-вранці 5 березня. Одночасно групи слідчих навідалися до 19 об’єктів – приватні помешкання, офіси, склади в Баварії, Баден-Вюртемберзі, Гессені, Рейнланд-Пфальці та Гамбурзі. Вилучено фінансову документацію, комп’ютерну техніку, записи переговорів, а також частину товарів які не встигли вирушити в останній рейс. Обидва підозрюваних, за словами прессекретаря прокуратури поводилися стримано, проте від співпраці зі слідством відмовилися.
Під час допитів з’ясувалося що засновник схеми мав тісні зв’язки з російськими оборонними структурами. Саме це і пояснювало вибір асортименту. Слідчі перевіряють версію про причетність до справи іще щонайменше п’яти осіб, які виконували роль водіїв-експедиторів та фінансових посередників. Мережа обхідників санкцій виявилась набагато ширшою, ніж убачалося спочатку.
Товари для російського ВПК
Особливе занепокоєння викликає перелік продукції що потрапляла в Росію завдяки цій мережі. Митні декларації та вилучені інвойси свідчать про систематичні постачання:
- Верстати з числовим програмним керуванням (ЧПУ) – універсальне обладнання для високоточного металооброблення, без якого неможливе серійне виробництво зброї.
- Мікроконтролери, сигнальні процесори й чипи, що використовуються в системах наведення, зв’язку та радіолокації.
- Спеціалізовані електродвигуни для безпілотних літальних апаратів, плати керування польотом і сервоприводи для дронів-камікадзе.
- Високочастотні транзистори та підсилювачі, критичні для виготовлення засобів радіоелектронної боротьби.
Уся ця номенклатура перебуває під суворою забороною на експорт до Росії, згідно з регламентами Ради ЄС № 833/2014 та пізнішими пакетними оновленнями. Проте завдяки підробленим кінцевим сертифікатам, що нібито засвідчували цивільне призначення, товари безперешкодно перетинали кордони. Одна з перехоплених партій містила плати керування для «Ланцетів» – це вже доведено експертизою, і тепер фігурує у справі.
Країни-транзитери як ланка
Вибір Киргизстану й Гонконгу не випадковий. Після того як у 2022 році ЄС посилив контроль за реекспортом через країни Митного союзу, бізнес почав шукати обхідні маршрути. Киргизстан, який не має виходу до моря, традиційно підтримує тісні економічні зв’язки з Росією але водночас не приєднався до всіх західних санкційних механізмів. Гонконг же залишається глобальним логістичним хабом з ліберальними митними процедурами.
В цьому й крилася вразливість. Товар міг фізично залишатися в європейському порту аж до відправлення, а документи оформлювалися так наче вантаж уже в Азії. Розслідування виявило що киргизький посередник – фірма-одноденка зареєстрована на підставну особу, – отримувала лише електронні копії, а реальний потік ішов прямими контейнерними маршрутами до Росії через порт Усть-Луга або Новоросійськ. Фактично, логістичні ланцюги були фіктивними.
Контекст інших справ
Березневий арешт мережі обхідників санкцій – не перший тривожний дзвінок. Місяцем раніше, в лютому 2025 року, німецька митниця затримала ще чотирьох осіб, які організували канал постачання мікрочипів для російського військово-промислового комплексу. Серед фігурантів були громадяни України та Молдови, які діяли через прикриття логістичної фірми у Франкфурті. Тоді вилучили понад 120 тисяч електронних компонентів на суму близько 1,8 млн євро.
За даними Європейського бюро по боротьбі з корупцією та шахрайством, лише протягом 2024 року на території ЄС було заблоковано понад 400 спроб незаконного реекспорту до Росії. Німеччина лідирує серед країн-членів за кількістю кримінальних проваджень, але навіть за таких зусиль абсолютна більшість оборуд, за оцінками аналітиків, залишається непоміченою. Санкційний тиск не спрацьовує без тотальної політичної волі.
Історія з викриттям баварської фірми оголила системну проблему – відсутність уніфікованого контролю за транзитними вантажами навіть усередині Шенгенської зони. Кожна наступна справа змушує Брюссель і Берлін обговорювати створення єдиного реєстру кінцевих отримувачів для товарів подвійного призначення. Проте бюрократичні процедури, узгодження між 27 країнами і брак фахівців із зовнішньоторговельного комплаєнсу гальмують процес. Підозрювані ж, які вже опинилися в слідчому ізоляторі, ризикують отримати до десяти років ув’язнення – якщо звинувачення у навмисному порушенні ембарго буде доведено в суді.
Показово що паралельно, в інших європейських столицях, тривають аналогічні розслідування. Нідерланди затримали групу постачальників мікросхем через Вірменію, а в Польщі заарештували власника мережі складів який переправляв до Білорусі а звідти – до Росії оптичні приціли для снайперських гвинтівок. Єдина відмінність німецького кейса – його масштаб і те що він вчергове засвітив Гонконг як реекспортний хаб.
Чи зупинить цей арешт потік? Очевидно, ні. Але кожне успішне розслідування дає привід переглянути нормативну базу, закрити чергову лазівку. Нинішня справа посилає сигнал іншим тіньовим постачальникам: навіть добре продумана мережа обхідників санкцій рано чи пізно опиняється під прицілом. Шкода тільки що ціна такого прозріння вимірюється роками безперешкодної роботи схем, які безпосередньо подовжують війну.
