Обстріли Херсонщини не вщухають. Звучить це як суха оперативна хроніка але за кожним таким повідомленням – чиєсь життя, обірване безглуздим шматком металу. Сьогоднішній день знову приніс кров. У регіоні загинули двоє цивільних. Ще одна людина, водій маршрутки, дістав важкі поранення коли вів свій автобус звичним рейсом.
Ворог б’є не по військових об’єктах, не по скупченнях техніки а по кварталах де живуть звичайні люди. Б’є хаотично, жорстоко. Правобережна частина області, яку українські сили звільнили восени минулого року досі залишається однією з найнебезпечніших територій у світі. Артилерійські дуелі, мінометні нальоти, скиди з дронів – місцеві жителі вже вивчили цю абетку війни напам’ять.
Про чергові трагічні наслідки російських обстрілів Херсонщини, деталі атак та реакцію місцевої влади – далі у матеріалі. Спробуємо розібратися чому гинуть люди на вулицях і чи можна від цього вберегтися коли снаряди прилітають серед білого дня.
Російські обстріли Херсонщини: хронологія трагедії
Ранок почався тривожно. Десь близько десятої ранку російська артилерія відкрила вогонь по околицях Херсона. Перші вибухи пролунали у Корабельному районі міста – це мікрорайон який розташований найближче до лінії бойового зіткнення вздовж Дніпра. Фактично відстань до позицій окупантів там становить менше ніж два кілометри. Влучання снаряду в багатоповерхівку. На місце одразу виїхали рятувальники та швидка.
Під час розбору завалів рятувальники виявили тіло жінки. Їй було близько шістдесяти п’яти років. Вона просто була у себе вдома. У власній оселі яка за лічені секунди перетворилася на купу бетону та арматури. Сусіди кажуть що вона нікуди не виїжджала, доглядала стареньку матір яка дивом вижила бо перебувала у сусідній кімнаті. Її госпіталізували з контузією та переломами.
Майже одночасно з цим неподалік селища Антонівка під обстріл потрапив рейсовий автобус. Це був звичайний маршрут яким люди їхали на роботу, у справах до міста. Водій, чоловік років п’ятдесяти, отримав осколкові поранення грудної клітки та живота. Стан тяжкий. Медики боролися за його життя кілька годин, провели операцію. Наразі він у реанімації. Пасажирам пощастило більше – лише кілька осіб дістали легкі порізи від розбитого скла, серйозних травм вдалося уникнути. Але психологічний шок пережили всі. Уявляєте собі їхати у справах а потім – спалах, гуркіт, свист осколків.
Другий загиблий – мешканець Білозерки. Чоловік їхав на велосипеді вулицею коли поряд розірвався ворожий снаряд. Від отриманих поранень він загинув на місці до приїзду лікарів. Шансів вижити практично не було. Уламки посікли тіло. Це сталося близько полудня на центральній вулиці селища, де завжди людно. Просто посеред білого дня черговий воєнний злочин.
Обстріли транспортної інфраструктури: атака на водія
Історія з пораненим водієм автобуса в Антонівці викликає окреме обурення. Це не просто випадковість, це, схоже, цілеспрямоване полювання на цивільну логістику. Російські оператори дронів постійно кружляють над дорогами Херсонщини видивляючись цілі. Невеликий “Фантом” або “Mavic” здатен непомітно зависнути на висоті кількасот метрів і скоригувати вогонь мінометів. Або ж сам скинути гранату. Цей метод ведення війни став для окупантів буденністю.
Водій автобуса, ім’я якого не розголошується з міркувань безпеки родини, виконував рейс за маршрутом “Антонівка – Херсон”. Він не перший рік за кермом, знає кожен поворот на цій дорозі. Колеги характеризують його як відповідальну та сміливу людину. Їздити там зараз – це справжній героїзм. Люди мусять добиратися до роботи, до лікарень, за продуктами. Громадський транспорт у прифронтових регіонах це не розкіш, а життєва необхідність. Попри смертельний ризик водії виходять у рейси щодня.
У момент влучання автобус саме проїжджав відкриту ділянку дороги де неможливо сховатися від спостереження з повітря. Вибух пролунав з правого боку. Осколки пробили обшивку автобуса увійшовши до кабіни водія. Чоловік інстинктивно намагався ухилитися але в умовах замкнутого простору кабіни це майже нереально. Він зумів зупинити транспортний засіб, щоб не допустити з’їзду в кювет чи перекидання після чого знепритомнів від больового шоку.
Пасажири викликали швидку, намагалися надати першу допомогу. Зупиняли кровотечу підручними засобами – чистими ганчірками, ременями. Ці люди, самі перелякані до смерті, діяли злагоджено. Кожен розумів що рахунок іде на хвилини. Бригада швидкої прибула швидко, за вісім хвилин. Медики стабілізували водія на місці й негайно повезли до лікарні. Лікарі кажуть що втрата крові була значною, але завдяки оперативності пасажирів вдалося уникнути найгіршого.
Цей випадок – ще одне свідчення того що російські війська свідомо б’ють по цивільній інфраструктурі. Вони чудово бачать що це рейсовий автобус а не військовий вантажний транспорт. Маркування, кольори, маршрут – усе вказує на цивільне призначення. Але це не зупиняє. Навпаки, такі цілі для них пріоритетні бо сіють страх серед населення.
Херсонщина під прицілом: тактика терору
Російські обстріли Херсонщини мають свою логіку якщо можна так висловитися про абсолютне зло. Ворог застосовує тактику “вогняного мішка”. Артилерія розташована на лівому березі Дніпра у глибоко ешелонованій обороні. Звідти вони дістають практично до будь-якої точки обласного центру. Стріляють ствольною артилерією, мінометами, РСЗВ “Град” та “Ураган”. Останнім часом почастішали випадки застосування керованих авіабомб. Також активно використовуються FPV-дрони та дрони-камікадзе типу “Ланцет”, хоча для ударів по глибоких тилах частіше використовують “шахеди”.
Типова картина дня у Херсоні та передмістях: виходиш з під’їзду, швидко біжиш до магазину, озираючись на небо чи не висить там “пташка”. Прислухаєшся до звуків. Різкий свист – це міна, летить сюди. Глухий вихід – десь далеко працює важка артилерія. Місцеві жителі вже розрізняють калібри на слух не гірше за військових. Вони знають що робити коли чують характерний звук, і знають скільки є секунд щоб добігти до укриття. Зазвичай лічені секунди.
Окупанти б’ють не прицільно по окопах – б’ють по житлових кварталах. Це свідома тактика терору спрямована на те щоб зробити життя на правому березі нестерпним, щоб люди виїжджали. Їм не потрібна порожня земля у руїнах але це їхній спосіб тиску. Це звичайний терор, розрахований на цивільне населення. Жодної військової доцільності в обстрілах ринку, зупинки громадського транспорту чи житлового кварталу немає.
Евакуація та виживання під обстрілами
Попри постійну загрозу життя у Херсоні та навколишніх селах триває. Працюють комунальні служби, лікарні, відділення “Укрпошти” та “Нової пошти”. Пенсіонери отримують пенсії, хоча інколи це схоже на гру в рулетку – чи встигнеш отримати гроші до того як прилетить. Волонтери ризикуючи життям розвозять гуманітарну допомогу найвіддаленішим куточкам які щодня потрапляють під обстріли. Люди вражають своєю стійкістю.
Влада постійно закликає до евакуації. Особливо це стосується сімей з дітьми, маломобільних громадян, людей похилого віку. Але багато хто не хоче виїжджати. Причини різні. Хтось доглядає за важкохворими родичами яких транспортування може просто вбити. Хтось не може покинути домівку бо там усе що нажито за життя. А хтось просто фаталіст – мовляв “чому бути того не минути”. І залишаються. Продовжують жити у напівзруйнованих будинках без світла, газу та води, готуючи їжу на багаттях у дворах, ризикуючи бути поміченими з дрона.
Для тих хто вирішив залишитися важливо знати правила виживання, хоча жодні правила не дають стовідсоткової гарантії коли поруч вибухає артилерійський снаряд калібру 152 мм.
Ось мінімальний алгоритм дій якого намагаються дотримуватися місцеві мешканці під час артилерійського нальоту, якщо поруч немає спеціального укриття:
- Правило двох стін. Потрібно перебувати в приміщенні відокремленому від вулиці щонайменше двома капітальними стінами без вікон. Якщо у вас в будинку є коридор або внутрішня комора без зовнішніх стін – ви в безпечнішій зоні. Уламкам важко пробити дві бетонні перешкоди.
- Негайно на підлогу. При перших звуках вибухів не можна стояти біля вікон або визирати на вулицю – це смертельна помилка яку допускають багато новачків. Більшість людей гине саме від уламків скла та каміння що летять у віконні прорізи. Треба впасти на підлогу, закрити голову руками.
- Увага до неба. У світлий час доби варто стежити за наявністю чужих безпілотників. Якщо помітили підозрілий дрон який завис над вулицею або рухається кругами – негайно тікайте від вікон, ховайтеся; найімовірніше зараз буде “приліт” або скид.
Рятувальники та медики: на передовій життя
Після трагічних випадків з загиблими та пораненим водієм на місця прильотів першими прибувають вони – співробітники Державної служби з надзвичайних ситуацій та бригади екстреної медичної допомоги. Їхня робота на Херсонщині сьогодні це такий самий фронт як і передові позиції. Ризик для них неймовірний. Росіяни часто застосовують тактику повторних обстрілів, спеціально вичікуючи коли на місце прибудуть рятувальники та журналісти. Чимало парамедиків та пожежників загинули просто виконуючи свій обов’язок.
Коли пролунав вибух на зупинці чи в автобусі швидка виїжджає миттєво. Медики чудово розуміють що можуть потрапити під повторний вогонь, але не мають вибору. Кожна хвилина зволікання може коштувати життя пораненому. В умовах масивної кровотечі як у випадку з водієм автобуса рахунок ішов на секунди. Турнікети, тиснучі пов’язки, швидка інфузія – медики діють на автоматі, відточеними рухами. За їхніми спинами тріщать руїни, димить побита маршрутка, плачуть люди. А вони працюють. Спокійно, зосереджено, професійно.
Після кожного такого обстрілу на місці працюють вибухотехніки та криміналісти. Вони фіксують докази воєнних злочинів, збирають уламки, ідентифікують тип боєприпасу. Уся ця інформація потім лягає в матеріали міжнародних трибуналів. Кожен осколок – свідчення проти російського режиму.
Міжнародна реакція та військовий контекст
На тлі чергових вбивств мирних мешканців міжнародна спільнота продовжує висловлювати “глибоку занепокоєність”. Але поки тривають дипломатичні процедури війна на виснаження цивільного населення посилюється. Українська влада вкотре наголошує на необхідності посилення протиповітряної оборони Херсонщини сучасними системами. Артилерія, яка веде вогонь по Херсону, розташована на лівому березі Дніпра. Щоб ефективно їй протидіяти потрібні не лише засоби контрбатарейної боротьби але й далекобійна високоточна зброя для ураження складів та командних пунктів у глибині окупованої території. Також критично необхідні системи РЕБ для придушення ворожих дронів-розвідників.
Військові експерти зазначають що характер обстрілів Херсонщини змінився. Якщо минулої зими били більше по енергетичній інфраструктурі, то зараз акцент змістився на терор проти цивільного населення, транспортних артерій та місць скупчення людей. Це пов’язано з певною стабілізацією лінії фронту в цьому районі. Окупанти не можуть просунутися вперед через Дніпро, тому просто планомірно знищують усе на протилежному березі так ніби мстять за власне безсилля.
Останні пакети військової допомоги від західних партнерів включають засоби для контрбатарейної боротьби, що вселяє стриманий оптимізм. Але до повного захисту неба над Херсонщиною ще дуже далеко. Щільність вогню залишається непередбачуваною. Сьогодні тихо, а завтра – десятки снарядів по житлових кварталах.
Аналіз типів озброєння під час обстрілів
Для розуміння рівня загрози та характеру руйнувань під час російських обстрілів Херсонщини нижче наведено порівняльну характеристику основних видів боєприпасів які найчастіше фіксують експерти на місцях влучань у регіоні:
| Тип боєприпасу | Основний засіб доставки | Характер ураження та небезпека |
Типовий час підльоту / реакції |
|---|---|---|---|
| Мінометна міна 120 мм |
Міномет з лівого берега або з тимчасово окупованої території | Осколково-фугасна дія. Радіус суцільного ураження до 30 метрів. Часто застосовується для обстрілу прибережних районів. Підступна майже безшумним підльотом. |
Кілька секунд. Свист чути майже одразу перед вибухом. |
| Артилерійський снаряд 152 мм |
Ствольна артилерія (гаубиці типу Д-20, “Мста-Б”, “Акація”) | Масивні руйнування будівель. Радіус ураження уламками до 80-100 метрів. Залишає глибокі вирви. Основна причина завалів під якими гинуть люди у будинках. | Від 10 до 20 секунд, залежно від дистанції. Чутно характерний свист. |
| Скид з FPV-дрона (ВОГ-17, саморобний боєприпас) |
Комерційний дрон (Mavic, FPV) з підвісом | Точкове ураження по рухомих цілях – автомобілях, людях на зупинках. Застосовується для полювання на водіїв та волонтерів. Дуже висока точність. | Майже миттєво. Небезпека полягає у візуальній непомітності дрона. |
| Реактивний снаряд РСЗВ “Град” |
БМ-21 “Град” | Термін “накрило Градами” означає площинний обстріл без розбору цілей. Велика площа ураження. У міській забудові це десятки пошкоджених будинків за один залп. | Дуже швидко. Характерний різкий шиплячий звук серії залпів. |
Характерно що сьогоднішній обстріл Антонівки в результаті якого постраждав автобус з водієм ймовірно був комбінованим. Експерти на місці виявили як уламки мінометних мін так і фрагменти від скиду з безпілотника. Остаточний висновок буде оприлюднено після проведення всіх необхідних експертиз. Однак уже зрозуміло що це був цілеспрямований удар по цивільній транспортній одиниці.
Стан пораненого водія та доля постраждалих
Щодо стану водія автобуса то наразі він залишається стабільно тяжким. Виконано хірургічне втручання, видалено частину осколків. Але деякі дрібні фрагменти лікарі поки не чіпають через небезпеку пошкодження магістральних судин. Вони знаходяться надто близько до серця. Чоловік підключений до апарату штучної вентиляції легенів. Його родина перебуває поруч, хоча й сама потребує допомоги психологів.
Сім’я загиблої жінки з Корабельного району наразі отримує допомогу від місцевої влади. Поховання відбудеться найближчими днями. Це вже не перша втрата у цьому будинку, сусіди кажуть що пів року тому під час попереднього обстрілу там загинув ще один мешканець. Таке собі “прокляте” місце, хоча ніякої містики – просто ворог пристріляв цей квартал і періодично б’є в одні й ті самі квадрати.
Чоловік який загинув на велосипеді в Білозерці був місцевим пенсіонером, йому було сімдесят два роки. Він їхав на ринок продавати молоко та сир із власного господарства. У нього залишилася дружина, діти давно виїхали. Страшна іронія долі – він пережив окупацію, переховувався у підвалі, а загинув уже після звільнення селища, на рідній вулиці, в мирний на перший погляд день.
У всіх медичних закладах Херсонщини, які ще функціонують попри постійні обстріли, введено посилений режим роботи. Запас крові для переливання є, волонтери постійно поповнюють банк, але витрачається він дуже швидко. Лікарі звертаються до небайдужих із проханням ставати донорами крові, особливо рідкісних груп, адже поранення часто супроводжуються масивними кровотечами.
Усі ці події знову оголили стару проблему – недостатню кількість надійних бетонних укриттів у прифронтових містечках. Обласна адміністрація обіцяє встановити додаткові модульні бетонні споруди на зупинках громадського транспорту та в людних місцях. Але це питання часу та фінансування, якого вічно не вистачає.
Сьогоднішній трагічний день, що забрав двох людей і скалічив водія який просто виконував свою роботу, є черговим болісним нагадуванням про ціну війни. Це не просто статистика зведень Генштабу. Це людські долі, які обірвалися в момент, коли з боку ворога хтось просто натиснув на кнопку пуску. Російські обстріли Херсонщини продовжують збирати кривавий врожай. Тим часом місто живе далі. Попри все. Живе, тримається та чекає на перемогу й справжню тишу. А доти – знову ховатиме загиблих і молитиметься за одужання поранених. Кожен з них – свідок злочину агресора, кожен снаряд, що вбиває мирних – це рана, яка не загоїться ніколи.
