Коли в гінекологічному кабінеті вперше лунає слово «песарій», у голові одразу вимальовується щось незрозуміле. Насправді песарій — це давнє, але надійне пристосування, яке підтримує органи малого таза, коли вони зміщуються вниз.
У Стародавньому Єгипті жінки використовували песарії з бронзи або вовни, а лікарі Гіппократа описували пристрої з гранатового дерева.
Його призначають жінкам різного віку, які з різних причин не можуть або не хочуть робити хірургічну корекцію. Сучасні вироби виготовляють із м’якого медичного силікону, вони не викликають подразнень, а встановлення займає лічені хвилини. Головна задача — створити опору для піхвових стінок, шийки матки чи сечового міхура, коли власні зв’язки та м’язи ослабли. Така потреба виникає при опущенні передньої або задньої стінки піхви, випадінні матки, а також при стресовому нетриманні сечі.
Нерідко песарій стає тимчасовим рішенням, поки пацієнтка готується до операції, але за відсутності дискомфорту його носять роками. Консервативний підхід за допомогою песарію знижує тиск на суміжні органи, покращує сечовипускання і зменшує біль у попереку. Це особливо цінно для жінок старшого віку, які мають супутні захворювання, що роблять операцію ризикованою. Головне — правильно підібрати форму та розмір, а потім дотримуватися простих правил гігієни.
Які бувають песарії і кому що підходить
Розмаїття сучасних песаріїв дає змогу підібрати виріб практично для будь-якого ступеня опущення. Умовно їх ділять на кілька великих груп за формою та призначенням. Усі вони виготовляються з гіпоалергенного силікону, хоча раніше траплялися латексні варіанти, які сьогодні майже не застосовуються через ризик алергії. Ось основні категорії:
- кільцеві — універсальні моделі, що використовуються при незначному опущенні стінок піхви та для нетримання;
- чашкові — глибші конструкції, які добре фіксують шийку матки при помірному пролапсі;
- кубічні — щільні силіконові куби, які за рахунок присмоктувального ефекту утримують органи навіть при значному опущенні;
- грибоподібні — мають широкий диск та ніжку, що впирається в промежину, часто застосовуються при тяжких формах;
- типу «пончик» — м’яке кільце з центральним простором, яке мінімально дратує слизову;
- уретральні вставки — спеціальні маленькі подушечки, які тиснуть на уретру й допомагають при стресовому нетриманні.
Кільцеві моделі залишаються найпопулярнішими завдяки зручності й універсальності. Чашкові та кубічні зазвичай використовують тоді, коли просте кільце не тримається через слабкість тазового дна. Вибір кубічного варіанту часто пов’язаний із тим, що пацієнтка може самостійно виймати його щодня. Лікар ніколи не вибирає песарій заочно. Потрібен примірочний сеанс, під час якого фахівець оцінює будову піхви, ступінь опущення та здатність м’язів тазового дна утримувати виріб. Нижче наведено порівняльну таблицю найпопулярніших типів.
Порівняння основних форм песаріїв
| Форма | Матеріал | Характерне призначення | Скільки можна носити безперервно | Особливості догляду |
|---|---|---|---|---|
| Кільце | медичний силікон | легке опущення, нетримання | до 3 місяців | періодичне знімання щотижня, миття теплою водою з м’яким милом |
| Чашковий | медичний силікон | помірне опущення стінок | до 1–2 місяців | виймання й очищення раз на тиждень, перевірка цілісності |
| Кубічний | м’який силікон | виражене опущення матки | 2–3 дні, потім очищення | щоденне виймання, ретельне промивання та висушування |
| Грибоподібний | медичний силікон | тяжкий пролапс | до 1 тижня | часте зняття для гігієни, огляд на відсутність потертостей |
Важливо, що всі згадані вироби виготовляються лише з медичного силікону, який не містить латексу і не провокує алергії. Силікон також не вбирає запахи і легко миється, що робить догляд простим. Окремі виробники пропонують кільця з додатковою перфорованою мембраною — вона створює додаткову опору для уретри та прямої кишки. Розміри коливаються від 50 до 120 мм у діаметрі, а виробники пропонують крок у 5–10 мм. Лікар використовує індивідуальний калібратор, який нагадує набір каблучок, щоб максимально точно визначити потрібний діаметр. Окремі моделі мають вбудовану нитку для полегшеного виймання, що особливо зручно для жінок, які самостійно обслуговують песарій. Медичний силікон не містить пластифікаторів і безпечний для тривалого контакту зі слизовою.
Як готуються до встановлення песарію
Первинний прийом нагадує звичайний гінекологічний огляд, але має свої нюанси. Лікар обов’язково збирає анамнез, уточнює, чи були пологи, операції на органах малого тазу, хронічні запальні захворювання. Потім проводять бімануальне дослідження та огляд у дзеркалах, аби визначити, яка ділянка потребує підтримки. В окремих випадках призначають ультразвукове дослідження чи цистоскопію, якщо симптоми нетримання викликають сумніви. Лікар не ставитиме песарій, якщо є гостре запалення піхви, кровотеча нез’ясованого походження або алергічна реакція на силікон. Спочатку потрібно пролікувати інфекцію чи зняти загострення. Середня тривалість першого прийому становить 20–40 хвилин, з яких більша частина йде на примірку різних розмірів та отримання зворотного зв’язку від пацієнтки.
У деяких клініках перед добором песарію жінку скеровують до спеціаліста з реабілітації тазового дна. Такий фахівець може оцінити тонус м’язів і навчити вправ, які полегшать утримання виробу і зменшать ризик його зміщення.
Найвідповідальніший етап — підбір розміру. Гінеколог використовує набір примірочних песаріїв різного діаметра і послідовно пробує кілька варіантів. Правильно підібраний виріб не повинен тиснути до болю, але водночас має залишатися на місці, коли жінка кашляє, натужується чи ходить. Пацієнтка зазвичай стоїть або лежить зі злегка піднятими стегнами — усе залежить від звичок конкретного спеціаліста. Іноді лікар залишає пробний песарій на 15–20 хвилин, а потім просить пацієнтку походити коридором, піднятися сходами або навіть спорожнити сечовий міхур, аби побачити, чи не виникне дискомфорту під час руху. Якщо під час примірки з’являється біль, лікар негайно припиняє маніпуляцію та пробує менший діаметр. Після встановлення пробного песарію лікар просить пацієнтку покашляти, натужитися — конструкція має залишатися на місці. Якщо виникає дискомфорт або виріб зміщується, добирають інший розмір чи форму.
Додатково оцінюють стан слизової піхви. У жінок у постменопаузі часто буває сухість і стоншення епітелію, що може призвести до подразнень. У таких випадках спершу призначають місцеві естрогеновмісні засоби, а вже за кілька тижнів повертаються до примірки. Перед приміркою лікар просить спорожнити сечовий міхур, оскільки наповнений міхур може спотворювати відчуття тиску.
Покроковий опис процедури встановлення
Саме встановлення песарію триває кілька хвилин і рідко спричиняє більше ніж легке відчуття тиску. Лікар одягає рукавички, змащує виріб лубрикантом на водній основі — жодних олій чи вазеліну, бо вони руйнують силікон. Потім песарій складають удвічі або стискають, якщо це дає змогу форма, і обережно вводять у піхву. Коли він досягає потрібної глибини, виріб розправляють і встановлюють у задньому склепінні або так, щоб він підтримував шийку матки.
Після розміщення гінеколог обстежує піхву пальцем, переконуючись, що песарій стоїть рівно і не перекручений. Потім просять жінку напружити м’язи тазового дна, покашляти — конструкція має залишатися на місці. Іноді гінеколог використовує гінекологічне дзеркало, щоб краще оцінити розташування песарію і виключити складки слизової. Якщо пацієнтка відчуває тиск на пряму кишку або сечовий міхур, одразу кажуть лікарю, адже це сигнал, що розмір завеликий або форма не підходить. У рідкісних випадках потрібно кілька спроб, перш ніж знайдуть ідеальний варіант.
Після остаточного підбору пацієнтці докладно пояснюють, як самостійно виймати й вставляти песарій, якщо це передбачено рекомендаціями. Більшість жінок без проблем освоюють цю навичку після одного-двох тренувань під наглядом лікаря. Багатьом зручніше проводити маніпуляцію в положенні сидячи навпочіпки або лежачи, підклавши під сідниці подушку. З часом рухи стають автоматичними. Деякі жінки порівнюють відчуття з використанням менструальної чаші, тільки глибше.
Домашній догляд без зайвого клопоту
Від ретельності гігієнічного догляду безпосередньо залежить, чи не виникнуть запалення або неприємний запах. План дій визначається типом песарію, але загальні правила залишаються незмінними. Графік очищення безпосередньо залежить від типу песарію: кубічний потрібно виймати щодня, кільце — раз на тиждень, грибоподібний — кожні 2–3 дні. Лікар надасть персональні рекомендації, враховуючи анатомічні особливості.
Ось ключові моменти, яких дотримуються щодня чи щотижня залежно від моделі:
- завжди мити руки з милом перед тим, як торкатися песарію або слизової;
- виймати виріб і промивати його теплою проточною водою, використовуючи м’яке нейтральне мило без ароматизаторів;
- ретельно ополіскувати, щоб не залишилося мильних слідів, які можуть спричинити подразнення;
- просушувати песарій чистим паперовим рушником або залишати на серветці до повного висихання;
- зберігати виріб у спеціальному контейнері, який миють так само часто, як і сам песарій;
- після сечовипускання або дефекації підмиватися спереду назад, уникаючи занесення бактерій у піхву;
- не користуватися вагінальними спринцюваннями чи дезодорантами — вони порушують мікрофлору;
- при появі незвичних виділень, свербежу або болю не зволікати з візитом до гінеколога.
Важливо уникати агресивних мийних засобів та спиртовмісних рідин, які можуть пошкодити силіконову поверхню. Жінкам, які самостійно не знімають песарій, гінеколог призначає оглядові візити раз на 2–3 місяці. Під час такого прийому лікар виймає пристрій, очищає його, оглядає слизову та оцінює стан підтримуваних органів. Якщо все добре, песарій повертають на місце. Саме тому навіть «довготривалі» моделі не означають, що про них можна забути на півроку. Перший контрольний візит після встановлення призначають через 1–2 тижні, щоб упевнитися у відсутності подразнень. Надалі лікар запрошує на огляд кожні 3 місяці або частіше за показаннями. Перед далекою поїздкою варто взяти із собою невелику дорожню упаковку м’якого мила та безворсових серветок, щоб процедура очищення не переривалася.
Як поєднувати песарій із звичними справами
Носіння песарію не означає відмову від інтимного життя. У більшості випадків статевий акт можливий, але деякі типи (особливо кубічні чи грибоподібні) потрібно знімати перед близькістю. Лікар заздалегідь обговорює цей момент, спираючись на конкретну модель і ступінь опущення. Користуватися тампонами одночасно з песарієм не можна, а от звичайні прокладки при менструації не заборонені. Ванни, басейни та душ — без обмежень, оскільки силікон не псується від води. Підіймати важке або надмірно напружувати м’язи преса варто обережно, тому що різке підвищення внутрішньочеревного тиску може змістити виріб. Під час дефекації не слід надмірно тужитися, краще користуватися м’якими проносними, якщо є схильність до закрепів. Спеціальні вправи Кегеля не лише дозволені, а й рекомендовані — вони зміцнюють тазове дно і продовжують термін ефективності песарію. Коли все зроблено правильно, жінка не відчуває песарій у повсякденному житті. Він не заважає сидіти, ходити чи займатися легкою гімнастикою. Відсутність больових сигналів і нормальне сечовипускання — головні ознаки вдало підібраного виробу.
Деякі жінки хвилюються, чи не випаде песарій під час чхання або сміху. Якщо розмір підібрано правильно, цього не станеться, але за перших сумнівів варто перевірити положення виробу пальцем.
Ситуації, які вимагають негайної допомоги лікаря
Песарій рідко завдає серйозних проблем, проте жінка має бути уважною до сигналів свого тіла. Варто якнайшвидше звернутися до гінеколога, якщо з’явилися різкий неприємний запах, гнійні чи кров’янисті виділення, біль унизу живота або відчуття, що песарій випадає. Іноді виріб зміщується через різке напруження (важке підіймання, сильний кашель) — тоді його потрібно вийняти, промити і повторно встановити, але краще, щоб це зробив фахівець.
Інший можливий ускладнення — місцева ерозія слизової. Вона виникає, коли песарій надто тісно прилягає до стінки піхви або не знімається тривалий час. Лікар може призначити тимчасову перерву в носінні, місцеві загоювальні засоби або замінити модель. У рідкісних випадках розвивається інфекційний вагініт, який лікують за загальними протоколами, але спершу потрібно видалити песарій. У разі тривалої відсутності гігієни не виключені пролежні слизової, а в поодиноких випадках — утворення міхурово-піхвової нориці, тому регулярне очищення є обов’язковою умовою безпеки.
З часом силікон може втрачати еластичність, тому лікарі рекомендують замінювати виріб раз на 6–12 місяців, навіть якщо зовні він виглядає цілим. Регулярні профілактичні огляди допомагають уникнути більшості неприємностей. Пацієнтки, які не пропускають візити та дотримуються гігієнічних правил, зазвичай носять песарій роками без нарікань.
Загалом песарій дає змогу зберегти звичний спосіб життя навіть при опущенні органів, коли операція небажана або неможлива. Індивідуальний підбір форми й розміру перетворює цей простий виріб на комфортну опору, а чітке виконання гігієнічних рекомендацій робить його непомітним у повсякденні. Коли жінка розуміє, як саме проходить встановлення, що робити вдома та які сигнали не варто ігнорувати, тривога відступає, і песарій стає звичним помічником. Песарій дає змогу повернути контроль над власним тілом і уникнути хірургічного втручання. Уважне ставлення до свого тіла та дотримання простих правил дозволяють забути про опущення і вести активний спосіб життя.
