У прифронтових селах Харківщини, де цивільна забудова давно змінила своє призначення, знешкодження ворожого угруповання в продуктовому магазині мережі АТБ стало не лише черговим тактичним успіхом, а й показовим прикладом того, як глибинна розвідка та миттєве замикання вогневого контуру випалюють навіть ретельно замасковані опорні пункти. Російські підрозділи облаштували всередині торгової зали казарму, склад і пункт зв’язку, розраховуючи на те, що типова цивільна споруда не викличе підозр серед українських засобів спостереження. Утім, оператори Сил спеціальних операцій тиждень відслідковували кожне переміщення живої сили противника, після чого видали координати на вогневе ураження – і під ранок супермаркет перестав бути схованкою. Цей епізод відкриває низку прихованих деталей, які допомагають зрозуміти логіку сучасної війни, де колишній магазин перетворюється на високоточну пастку.
Чому бої за Куп’янськ залишаються критичними
Куп’янськ та його околиці слугують природним логістичним бар’єром, що розділяє північне та південне угруповання росіян на Харківщині, і контроль над цим залізничним вузлом дає змогу або забезпечувати подальше просування на захід, або створювати глибокоешелоновану оборонну зону, яка блокує постачання ворожій армії. Після вересневих маневрів 2022 року, коли ЗСУ повернули величезну територію, російське командування спробувало відновити втрачені позиції, розтягнувши лінію зіткнення від Лиману до Кремінної, і саме Куп’янський напрямок став ареною виснажливого позиційного протистояння. Окупанти методично насичували смугу перед переднім краєм піхотою, перекинутою з різних військових округів, та намагалися зачепитися за населені пункти, які давали бодай якийсь захист від української артилерії. Їхня логіка зводилася до використання цивільних об’єктів – ферм, ангарів, шкіл і магазинів – як готових укріплень, що не потребують додаткових інженерних робіт. Водночас вони підвозили боєприпаси й пальне впритул до лінії бойового зіткнення, розуміючи, що польові склади надто вразливі для дронів-камікадзе. У цьому сенсі супермаркет АТБ у прифронтовому селі виявився ідеальною спорудою: міцні бетонні перекриття, широкий пандус для фур, промислові холодильні камери та кілька виходів давали змогу приховано розмістити до взводу стрільців, зарядні станції для дронів і навіть комплекси РЕБ. Українська розвідка неодноразово фіксувала, як саме навколо таких локацій формується так звана “сіра зона”, де ворог почувається відносно безпечно й не поспішає змінювати дислокацію, поки не відчує прямого тиску. Розуміння цієї звички противника дало ССО змогу вибудувати багатошарову схему виявлення та супроводу цілі, що й призвело до ураження, яке ми аналізуємо.
Коли супермаркет стає цитаделлю
Пристосування торговельних залів під військові потреби – це не стихійне явище, а продумана складова тактики окупаційних сил, які шукають будівлі з автономним енергоживленням, міцними стінами та можливістю розмістити техніку без додаткового перебудовування. У випадку з магазином мережі АТБ, що опинився на північно-східних околицях Куп’янського району, росіяни загнали всередину кілька пікапів з великокаліберними кулеметами, обладнали в підсобних приміщеннях спальні місця для особового складу та використовували стаціонарну дизель-генераторну установку, яка раніше забезпечувала роботу холодильників. Персонал магазину ще на початку повномасштабного вторгнення евакуювався, а сама будівля була частково пошкоджена обстрілами, проте несучі конструкції залишилися цілими, що дозволило окупантам швидко перетворити її на повноцінний опорний пункт. Їхнє рішення закріпитися в такій цивільній споруді мало й суто бюрократичне підґрунтя: у разі спроб української сторони завдати удару по магазину ворог, за звичним шаблоном, негайно закидав би інформаційний простір звинуваченнями в “обстрілах цивільної інфраструктури”. Проте документування ССО, здійснене за допомогою оптичних засобів та радіоперехоплень, не залишило жодних сумнівів, що цивільний об’єкт втратив свій первісний статус щонайменше за місяць до моменту удару. Протягом цього часу всередині постійно перебувало від 15 до 25 озброєних осіб, а прилеглі вулиці були заміновані та перебували під цілодобовим відеоспостереженням, причому камери живилися від тієї самої дизельної установки. З огляду на таке переобладнання, об’єкт уже не підпадав під визначення невійськового, що й дало правову підставу для завдання удару із залученням артилерії та високоточних боєприпасів.
З чого оператори ССО починають полювання
У випадку зі знищенням ворожої бази в супермаркеті Сили спеціальних операцій застосували класичну послідовність: спочатку загальновійськова розвідка зафіксувала нехарактерну радіоактивність на певних частотах у мертвій зоні, після чого група ССО висунулася для добору даних за допомогою малогабаритних дронів із покращеною оптикою, а вже наступного тижня почався безперервний моніторинг у режимі реального часу. Така методика ґрунтується не на випадковості, а на детальній сітці координат, отриманих із супутників, польотів БПЛА середнього радіусу та агентурних джерел, що працюють у прикордонні. Оператори не обмежилися звичайним підтвердженням присутності: вони відслідковували ритм зміни вартових, маршрути підвозу харчів і боєкомплекту, а також засікали моменти, коли до магазину прибували командири середньої ланки. Аналітики ССО звели усе в єдину картину, яка показала, що супермаркет виконував функцію вузлової точки для двох мотострілецьких підрозділів, які діяли на північний захід і південний схід від Куп’янська. Саме цей статус “концентратора” робив об’єкт настільки привабливим для удару, адже одночасне виведення з ладу пункту управління та місця скупчення живої сили могло спровокувати короткочасну дезорієнтацію на цілій ділянці фронту. До того ж розвідники ідентифікували конкретні частоти РЕБ, які глушили українські дрони в тому квадраті, й передали ці дані засобам радіоелектронної боротьби для адаптації частоти носіїв.
Ключові елементи підготовчого етапу, які зазвичай лишаються поза увагою стороннього спостерігача:
- визначення глибинного фону радіовипромінювання, що викриває розташування командних пунктів;
- побудова тривимірної моделі об’єкта за допомогою фотограмметричних дронів, яка дала змогу розрахувати кути проникнення боєприпасів;
- моделювання впливу погодних умов на розсіювання теплового сліду, аби камери не помилилися під час корегування;
- безпосередній вихід пішої групи для встановлення автономних сейсмодатчиків, що фіксували кроки важкої техніки;
- перехоплення голосових повідомлень через відкриті канали, які свідчили про щільне завантаження складу боєприпасами;
- звірка даних із декількома незалежними джерелами, включно з цивільними, котрі залишилися в розташованому поруч селі.
Цікавий факт: магазини мережі АТБ, присутні майже в кожному містечку, під час повномасштабної війни неодноразово ставали осердям бойових дій – через зручну інфраструктуру (розвантажувальні рампи, холодильні камери) окупанти охоче використовують такі будівлі для польових штабів або складів боєприпасів.
Удар, якого ніхто не чекав
Безпосереднє вогневе ураження розпочалося о четвертій ранку, коли внутрішнє спостереження зафіксувало максимальне скупчення особового складу після повернення з нічного патрулювання, і саме в цей момент оператор ССО, що перебував на відстані прямої видимості, відправив команду на застосування двох високоточних снарядів калібру 155 мм, які вдарили по різних крилах будівлі з різницею в чотирнадцять секунд. Такий рознос у часі був спланований заздалегідь: перший боєприпас мав пробити перекриття над колишнім хлібним відділом, де розвідка засікла склад пострілів до автоматичних гранатометів, викликавши детонацію, а другий накривав зону адміністративних приміщень, де розташовувався вузол зв’язку. Оператор одночасно тримав у полі зору два дрони – один із денним, інший із тепловізійним модулем, і в режимі реального часу корегував відхилення, яке виникало через поривчастий вітер. Вогонь вів батарейний комплекс, що отримував дані через захищений тактичний планшет, і завдяки цій зв’язці час від виявлення цілі до мінусовки не перевищував трьох хвилин. Паралельно український засіб РЕБ глушив частоти, на яких працювали ворожі дрони-камікадзе, щоб унеможливити швидку відповідь. Вже на двадцятій секунді після першого розриву тепловізор показав різкий сплеск температури в південно-східній частині магазину, що свідчило про запалення пального, яке зберігалося в пластикових ємностях поруч із генератором. Вогонь швидко перекинувся на покрівлю, унеможлививши евакуацію тих, хто перебував у дальньому крилі будівлі. Окремі спроби вцілілих вибратися через запасний вихід були зупинені черговою серією осколкових мін, які ССО навели на відкритий простір перед пандусом. Уся операція тривала менше восьми хвилин, після чого розвідка відійшла на заздалегідь визначену позицію, залишивши дрон для дорозвідки.
Що лишилося всередині АТБ після нальоту
Перший детальний огляд місця ураження, проведений за допомогою висококамерного апарата наступного ранку, засвідчив повне руйнування торгівельної зали: дах просів, бетонні плити перекриття потріскалися, а рештки стелажів і пластикової тари сплавилися в суцільну масу, серед якої фіксувалися фрагменти військової амуніції. Оцінка втрат противника, оприлюднена через офіційні канали з посиланням на дані ССО, показала, що загалом було знищено до двадцяти п’яти військовослужбовців, із яких щонайменше троє виконували функції інструкторів-зв’язківців, прикомандированих із території білорусі. Окрім людей, вогонь знищив два пікапи зі встановленими кулеметами ДШК, переносну станцію супутникового зв’язку “Лєґєнда-М” та значний запас набоїв до стрілецької зброї, що здетонували під час пожежі. Звертає на себе увагу й те, що серед завалів пізніше знайшли неушкоджений комплект сучасної російської форми “Ратнік”, який зазвичай видають лише підрозділам, що готуються до штурмових дій, а не засідають у тиловому опорнику. Цей факт свідчить, що в найближчі дні могло плануватися загострення на цьому відтинку, і саме своєчасне ураження пункту зосередження зламало той сценарій. Окремої згадки вартий психологічний вимір: супутникові знімки, зроблені через добу після удару, зафіксували відсутність будь-яких спроб російської сторони відновити позицію в тому ж місці, а сусідні підрозділи змістилися на півтора кілометра південніше, що автоматично розширило сіру зону на користь ЗСУ.
Узагальнені показники втрат на Куп’янському напрямку в період до та після ліквідації опорного пункту в супермаркеті АТБ (за зведеннями Генерального штабу)
| Параметр | За три доби до удару | За три доби після удару |
|---|---|---|
| Середньодобові втрати живої сили | 30-40 осіб (вбитими та пораненими) |
55-70 осіб (пік у день нальоту – 25 підтверджених втрат) |
| Витрата артилерійських боєприпасів противником | близько 120 пострілів на добу |
зниження до 70 пострілів (порушення логістики) |
| Кількість помічених пересувань колон | 3 малі конвої (поповнення, пальне) |
1 конвой (виключно евакуація поранених) |
| Радіообмін у смузі дій | активні переговори на 4-5 частотах |
обривчасті сеанси, спроби зміни координаційних каналів |
Стрімке зростання втрат і різке порушення звичного ритму постачання є прямим наслідком того, що уражений супермаркет більше не виконував функції “хаба”, на якому зав’язувалися тилові маршрути одразу кількох тактичних груп. Знеструмлення ворожого пункту зв’язку призвело до того, що окупантам довелося відтягнути окремі взводи для прикриття прогалини, тоді як українська сторона отримала змогу без зайвого ризику просунути спостережні пости на відстань, що раніше вважалася недосяжною. Це лише підтверджує правило: вибивання одного добре замаскованого вузла часто ламає всю тактичну геометрію смуги оборони, особливо коли противник звик спиратися на готову інфраструктуру замість окопування.
Знищення ворожого пункту дислокації у звичайному сільському супермаркеті біля Куп’янська не є поодинокою операцією – це ланка системного знекровлення російських підрозділів, які намагаються триматися за будь-яку бетонну коробку, видаючи її за тилову базу. Підхід ССО до цього випадку засвідчив, наскільки важливою стає багатоканальна верифікація цілі, коли від рішення про відкриття вогню до самого удару минають лічені хвилини, а репутаційні ризики “обстрілів цивільної інфраструктури” знімаються залізобетонною доказовою базою. Завдяки тому, що оператори не пошкодували часу на глибинне вивчення ритму об’єкта, вдалося не просто знищити живу силу, а спровокувати короткочасний параліч управління, яким українські піхотні групи скористалися для покращення власних позицій. Цей досвід уже повторюється на сусідніх ділянках, і щоразу він доводить: комфортні “цитаделі” ворога – це не більше ніж пастка, варто лиш дістатися до них раніше, ніж вони перетворяться на вогневий рубіж.
