Коли наприкінці осені в новинах починають згадувати про наближення різдвяних свят, увага багатьох зосереджується не лише на подарунках чи святкових ярмарках. Паралельно з цим запускається ланцюг подій, який фізично долає тисячі кілометрів, щоби доставити в різні куточки Європи крихітний вогник. Його поява не супроводжується гучними шоу, проте резонанс у суспільстві виявляється глибшим, ніж здається на перший погляд. Вифлеємський вогонь миру – це конкретний інструмент громадської дипломатії, який щороку оновлює нагадування про цінність злагоди. Його маршрут починається в печері Різдва у Вифлеємі, а далі – через авіаперельоти, залізницю та сотні рук волонтерів – полум’я опиняється в домівках, лікарнях, військових частинах і громадських центрах.
Історія, що почалася з маленького вогника
У 1986 році австрійська телерадіокомпанія ORF започаткувала акцію під назвою “Світло миру з Вифлеєма”. Метою було привернути увагу до проблем дітей з інвалідністю та зібрати кошти на їхню підтримку. Працівники ORF вирушили до Вифлеєма, де в гроті Різдва, який вважають місцем народження Ісуса Христа, запалили свічку від негасимої лампади. Це полум’я доправили літаком до австрійського Лінца, де відбулася перша церемонія передачі. Тоді мало хто уявляв, що через кілька десятиліть вогонь перетне кордони десятків країн.
Згодом до ініціативи приєдналися скаутські організації. У 1990-х роках вони взяли на себе основний тягар логістики, перетворивши акцію на регулярний міжнародний проєкт. Щороку в грудні 11-річна дитина, яку обирають з-поміж представників соціально незахищених верств (часто – біженців або дітей із зони конфліктів), запалює вогонь у гроті. Відтоді кожен наступний рік додавав нових учасників, і нині полум’я отримують у понад 30 країнах Європи та Північної Америки. У 2017 році, приміром, право запалити вогонь отримала 11-річна сирійська біженка, що підкреслило екуменічний та гуманітарний вимір акції.
Дорога через континенти
Логістичний ланцюг починається в печері Різдва. Звідти спеціальну лампаду з вогнем везуть до Тель-Авіва, а далі літаком до Відня. В Австрії на центральному залізничному вокзалі проводять міжконфесійну церемонію, після чого вогонь передають представникам скаутських делегацій із сусідніх країн. Український етап стартує саме тут: представники “Пласту” отримують вогонь і вирушають потягом до Львова.
У Львові на головному вокзалі відбувається перша українська церемонія. Тут збираються сотні пластунів, представники духовенства, волонтери. Звідси поїздами лампади прямують до Києва, Харкова, Дніпра, Одеси, Івано-Франківська та інших міст. Скаути використовують захищені контейнери, щоби вогонь не згас під час перевезення. Кожен етап чітко скоординований: заздалегідь формують графіки прибуття потягів, чергування на вокзалах, контакти з місцевими осередками.
У 2022 році через активні бойові дії маршрути коригували оперативно. Наприклад, вогонь доставляли на схід країни не звичними рейсами, а через об’їзні шляхи та з використанням військових логістичних каналів. Проте навіть за таких умов акція не переривалася, що стало окремим свідченням стійкості мережі.
Таблиця відображає ключові етапи поширення Вифлеємського вогню миру в Україні у 2023–2024 роках.
| Етап | Місце/час | Організатор | Особливості |
|---|---|---|---|
| 1 | Запалення у Вифлеємі, грудень | ORF (Австрія) | Вогонь бере початок від негасимої лампади в гроті Різдва |
| 2 | Передача до Відня, середина грудня | Скаути Австрії | Урочиста міжконфесійна церемонія на залізничному вокзалі |
| 3 | Прибуття до Львова, за 3–5 днів до Різдва | Пласт – українська скаутська організація | Зустріч на вокзалі, передача представникам єпархій і волонтерам |
| 4 | Розвезення по областях, переддень Різдва | Місцеві скаутські осередки, церкви | Доставка залізницею та автотранспортом у віддалені населені пункти, зокрема у прифронтові зони |
| 5 | Передача військовим і в шпиталі, 24–25 грудня | Військові капелани, пластуни-волонтери | Лампади встановлюють у каплицях, бліндажах, палатах; часто супроводжуються молитвою та листівками |
Що означає це полум’я для людей
Символічний зміст вогню багатошаровий. Найперше – це світло, що розганяє темряву, асоціативно пов’язане з надією. У християнській традиції вогонь символізує присутність Бога та перемогу життя над смертю. Проте Вифлеємський вогонь миру не є вузькоконфесійним обрядом: його отримують громади різних церков, а також світські установи. Такий підхід дозволяє уникнути релігійної ексклюзивності та робить акцент на загальнолюдських цінностях.
Для українців, особливо в умовах війни, цей символ набув додаткового значення. Він сприймається як знак солідарності з боку Європи, як нагадування, що країна не залишена наодинці. Коли лампаду з вогнем вносять до лікарняної палати чи бліндажу, це часто викликає сильну емоційну реакцію – люди кажуть, що відчувають підтримку не лише фізичну, а й моральну. Волонтери фіксують, що після отримання вогню навіть у надзвичайно стресових обставинах покращується настрій, зростає мотивація продовжувати боротьбу.
Серед цивільного населення полум’я стає центром родинних і громадських різдвяних вечорів. У багатьох оселях свічку запалюють саме від Вифлеємського вогню, а не від звичайного сірника, надаючи цьому особливого змісту. Традиція підкреслює зв’язок поколінь і нагадує про важливість збереження миру хоча б у власному домі.
Скаути як вартові миру
Організаційна основа акції – це мережа скаутських об’єднань. В Україні ключову роль виконує “Пласт”, який забезпечує майже весь ланцюжок поширення. Проте без міжнародної координації ця робота була б неможливою. Австрійські скаути приймають вогонь безпосередньо з Вифлеєму, польські допомагають із транспортуванням до кордону, німецькі надають консультації щодо безпеки лампад. Пластуни, зі свого боку, проходять спеціальний інструктаж, де вчать поводитися з відкритим вогнем у потягах, на вокзалах, у зоні можливих обстрілів.
Участь у проєкті має виховний вплив на молодь. Скаути набувають навичок управління проєктами, кризової комунікації, роботи з громадами. Вони вчаться брати відповідальність за символ, вартість якого вимірюється не грошима, а суспільною довірою. Крім того, акція формує практичні компетенції, які можна застосувати в інших волонтерських напрямках.
Опанування таких завдань у межах акції вимагає від скаутів опанування кількох паралельних ліній роботи:
- відповідальне ставлення до символу, який має міжнародне значення;
- навички логістики й координації в реальних умовах;
- досвід міжкультурної комунікації під час зустрічей з делегаціями інших країн;
- вміння працювати з медіа та громадськістю, що сприяє прозорості акції;
- розуміння важливості збереження традицій навіть у кризових обставинах.
Цікавий факт: у 2020 році через карантинні обмеження скаути не змогли зібратись на вокзалах, тож уперше в історії церемонії передачі відбулися через відеозв’язок; вогонь вважали “переданим” після синхронного запалення лампад у різних містах від уже наявних джерел, що зберегли від попередніх років.
Вогонь у часи випробувань
З 2014 року, коли розпочалася російська агресія, маршрути та аудиторія акції змінилися. Військові капелани почали системно отримувати лампади для передової. Після 24 лютого 2022 року цей процес набув масового характеру: вогонь доставляють на позиції, у польові шпиталі, на блокпости. Пластуни координуються з командирами підрозділів, щоб потрапити навіть у складні точки, де тривають активні бойові дії.
Одне зі свідчень стосується 2022 року, коли символічний вогонь потрапив до захисників Маріуполя. Хоча деталі таких операцій не розкривають із міркувань безпеки, учасники підтверджують сам факт транспортування. Для військових, які місяцями перебувають в ізоляції, це не просто обряд, а психологічний ресурс. У наметах і бліндажах встановлюють лампади, навколо яких збираються бійці; вогонь стає осередком спокою, навколо якого відбуваються короткі хвилини мовчання, молитви або просто спогадів про дім.
Окрім безпосередньої присутності на позиціях, вогонь потрапляє до лікарень, де проходять реабілітацію поранені. Лікарі зауважують, що пацієнти, які отримують лампаду з Вифлеємським вогнем, демонструють більшу емоційну залученість до лікувального процесу. Це не замінює медикаментозної терапії, але створює підґрунтя для стійкості. У 2023 році понад 1500 військових частин і шпиталів офіційно отримали вогонь через мережу капеланів та скаутів.
Спільноти загоряються надією
Громадський вимір акції не менш важливий. Коли лампаду привозять до міста чи села, це часто стає подією, яка гуртує людей. Місцеві організовують церемонії біля головної ялинки, куди запрошують усіх охочих. У школах діти малюють листівки, які потім передають військовим разом із вогнем. У геріатричних центрах полум’я допомагає літнім людям відчути зв’язок із зовнішнім світом, якого їм часто бракує.
Соціальний ефект проявляється й у спонтанних ініціативах. Наприклад, у 2023 році жителі одного з прифронтових сіл, отримавши вогонь, одразу організували збір продуктів для сусіднього блокпоста. Такі приклади показують, як символічний акт запускає ланцюжок реальних добрих справ. За даними “Пласту”, у 2023 році акція охопила понад 2 тисячі населених пунктів України, і в багатьох із них під час передачі вогню були проведені благодійні ярмарки або збори коштів для ЗСУ.
Вогонь також використовують у молодіжних проєктах, де його інтегрують у освітні програми про мир, толерантність та історію різдвяних традицій. Це сприяє вихованню покоління, для якого цінність злагоди не є абстракцією, а підкріплюється конкретним досвідом участі в міжнародній ініціативі.
Вифлеємський вогонь миру вже майже чотири десятиліття лишається живим свідченням того, що навіть маленьке полум’я може подолати кордони, політичні розбіжності та військові конфлікти. Його щорічне прибуття не обіцяє миттєвого припинення війни, але нагадує: саме з таких вогників складається загальне прагнення до спокою. У час, коли Україна бореться за своє існування, цей символ набуває особливої гостроти, адже за ним стоять не лише традиції, а й реальні історії підтримки, турботи та людської гідності.
