Після 24 лютого 2022 року регіональні адміністрації Росії стикнулися з безпрецедентним викликом: гарантувати фізичну безпеку перших осіб в умовах реальної, а не паперової загрози. Зведення про атаки безпілотників на адмінбудівлі, диверсійні вилазки та точкові замахи змусили місцеву владу терміново переглядати бюджети на охорону. За даними аналізу державних закупівель, середній чек на такі послуги в низці областей зріс удвічі, а подекуди й утричі порівняно з довоєнним 2021 роком.
Раптове зростання загроз після початку повномасштабної війни
До лютого 2022 року витрати на особисту охорону губернаторів залишалися рутинним рядком бюджету, де основна увага приділялася супроводу під час публічних заходів та контролю доступу до будівель. Система безпеки спиралася на співробітників регіональних управлінь ФСО або місцевої поліції, а контракти рідко перевищували 10–15 мільйонів рублів на рік. Ситуація змінилася миттєво, коли прикордонні регіони перетворилися на зону бойових дій де-факто. У Бєлгородській, Брянській та Курській областях почастішали обстріли, проникнення диверсійних груп, а в окремих випадках – спроби атак із використанням саморобних вибухових пристроїв, закладених на шляхах пересування посадовців.
Саме після таких інцидентів регіональні управління почали масово укладати додаткові угоди на фізичну охорону, придбання броньованого транспорту та встановлення периметральних систем безпеки. У внутрішніх документах адміністрацій загрози стали класифікувати не як гіпотетичні, а як цілком конкретні, що дало змогу обґрунтовувати перед фінансовими органами необхідність екстрених витрат. До того ж через запровадження воєнного стану в чотирьох регіонах та режиму “середнього рівня реагування” губернатори отримали право оперативно перерозподіляти кошти, оминаючи тривалі узгоджувальні процедури.
Абсолютні лідери серед регіонів за обсягами витрат
Якщо розкласти картину в цифрах, амплітуда зростання видається нерівномірною. Найбільшу динаміку демонструють регіони, що межують з Україною, а також окупований Крим, де ризики оцінюються як максимальні. Бюджети губернаторів тилових областей, як-от Нижньогородської чи Новосибірської, теж зросли, однак різниця там коливається в межах 30–50 відсотків, тоді як у прифронтових областях фіксують приріст від 100 до понад 200 відсотків.
Порівняння бюджетних витрат на особисту охорону губернаторів за даними відкритих тендерів:
| Регіон | Витрати 2021, млн руб. | Витрати 2023, млн руб. | Зміна, % |
|---|---|---|---|
| Бєлгородська обл. | 14 | 38 | +171 |
| Курська обл. | 11 | 27 | +145 |
| Брянська обл. | 9 | 22 | +144 |
| Ростовська обл. | 16 | 29 | +81 |
| Воронезька обл. | 12 | 21 | +75 |
Цікаво, що губернатори регіонів, де дислокується значна кількість військ або штаби, як-от керівник Краснодарського краю, збільшили витрати менш помітно. Експерти припускають, що в таких випадках значну частину захисних функцій перебирають на себе підрозділи Росгвардії, розміщені поблизу, тож прямої потреби в роздуванні цивільних контрактів немає.
Що саме купують: від бронежилетів до дронів-спостерігачів
Спектр закупівель вийшов далеко за межі класичного супроводу. Тендерна документація свідчить, що в кошторисах тепер фігурують позиції, характерні скоріше для військових підрозділів, аніж для цивільної адміністрації. Особливу увагу приділяють мобільності та захисту під час пересування: якщо раніше броньований автомобіль був скоріше статусним елементом, то тепер вимагаються машини з посиленим днищем, стійкі до підриву, і бронекапсулою, що витримує влучання осколків.
Основні статті витрат розподілилися так:
- броньовані позашляховики з класом захисту VR7 або аналогічним, здатним витримати вибух гранати під днищем;
- послуги фізичної охорони цілодобово, включно з групами, які мають право на носіння автоматичної зброї;
- системи відеоспостереження з інтелектуальним аналізом, розпізнаванням облич та підключенням до регіональних ситуаційних центрів;
- персональні бронежилети 5-го класу захисту для першої особи та його заступників із додатковими керамічними пластинами;
- дрони-спостерігачі для контролю периметра адміністративних будівель і виявлення несанкціонованих проникнень;
- контракти з кінологами, що спеціалізуються на пошуку вибухівки, та утримання відповідних собак.
Поява дронів у переліку закупівель особливо показова: у 2021 році жодна область не замовляла безпілотні системи для охорони губернатора. Зараз же це стає майже стандартною вимогою, адже дрони дозволяють оглядати підходи до резиденцій з повітря, не наражаючи на небезпеку персонал.
Контракти без конкуренції та інші особливості закупівель
Стрімке нарощування бюджетів неминуче привернуло увагу розслідувачів до механізмів вибору підрядників. У значній частині випадків закупівлі проводили в закритому режимі або через процедуру “єдиного постачальника”, що унеможливлює реальну конкуренцію. Формальним обґрунтуванням слугує підвищений рівень загрози, хоча закон про захист конкуренції в таких ситуаціях все одно вимагає проведення відкритих процедур, якщо йдеться не про відомості, що становлять державну таємницю.
Цікавий факт: у Курській області 2023 року тендер на весь комплекс заходів безпеки губернатора виграла компанія, яка до того три роки показувала нульову виручку в податкових деклараціях і не мала жодного працівника в штаті. Після підписання контракту на 27 мільйонів рублів вона швидко найняла субпідрядників, що породило підозри в банальному посередництві.
Типові прийоми, які використовують для обходу конкурентних процедур у цій сфері, виглядають так:
- дроблення великого тендера на кілька дрібних, кожен із яких формально не перевищує граничну суму для спрощеної закупівлі;
- завищення вимог до учасників, що звужує коло потенційних виконавців до однієї-двох заздалегідь відомих фірм;
- встановлення абсурдно стислих термінів подання заявок, через що сторонні компанії фізично не встигають підготувати документацію;
- використання афілійованих структур, де засновники пов’язані з чиновниками апарату губернатора;
- укладення договорів на “надання консультаційних послуг” із подальшою субпідрядною передачею реального обсягу робіт.
Як довго це триватиме та чи можлива оптимізація
Більшість опитаних аналітиків сходиться на тому, що тенденція до зростання витрат зберігатиметься щонайменше до завершення активної фази бойових дій, але навіть після цього повернення до довоєнних показників малоймовірне. Причина криється в накопиченій напрузі на територіях, що постраждали від обстрілів, у високій імовірності збереження диверсійної активності, а також у зміні самої психології управлінців: відчуття вразливості, сформоване за два роки, не зникає миттєво.
Є й суто бюрократичний вимір: підрядникам, які роками отримували гарантовані бюджети, вкрай невигідно скорочення програм. Вони лобіюватимуть статті витрат, посилаючись на незакриті загрози. Водночас федеральний центр поступово намагається взяти під контроль надмірні апетити регіонів, просуваючи ідею типових рішень на базі Росгвардії. Проте повноцінна оптимізація навряд чи відбудеться, доки діють особливі правові режими у прикордонних областях.
Підсумовуючи, варто говорити не про короткостроковий сплеск витрат, а про структурний зсув у бюджетній політиці регіонів, викликаний військовими діями. Губернаторська охорона перетворилася з церемоніального додатка на повноцінний безпековий комплекс, який поглинає все більшу частку регіональної скарбниці. Чи стане це постійним атрибутом післявоєнної дійсності – залежатиме не стільки від реальних загроз, скільки від політичної волі і готовності повернутися до конкурентних процедур витрачання державних коштів.
