Українські суди розглядають дедалі більше справ, де посадовці намагаються нажитися на мобілізації. Одна з найгучніших історій останніх місяців пов’язана із патрульним, який запевняв призовників, що за дві тисячі доларів вони безперешкодно покинуть стіни територіального центру комплектування. Слідчі Державного бюро розслідувань уже скерували до суду обвинувальний акт, і процес набуває конкретних обрисів. Інтрига закручена навколо того, чи була це справжня корупційна схема, чи провокація з боку тих, кого правоохоронець нібито намагався “врятувати”.
Що відбулося в райвідділку наприкінці весни
Усе почалося зі звичайного виклику, який надійшов на лінію 102 у невеликому районному центрі. Поліцейський, який уже тривалий час працював у складі патрульної служби, під час спілкування з двома чоловіками віком 25 та 27 років дізнався, що ті перебувають на військовому обліку й не бажають потрапити до навчального центру. За версією слідства, інспектор одразу зметикував: за помірну плату можна організувати повне “звільнення” від призову. Він пояснив співрозмовникам, що має зв’язки серед посадовців ТЦК і може вплинути на рішення військово-лікарської комісії. Чоловіки, налякані перспективою мобілізації, сприйняли пропозицію серйозно, хоча вже тоді один із них вирішив звернутися до внутрішньої безпеки поліції.
За даними матеріалів справи, розмова відбувалася без присутності сторонніх осіб у службовому кабінеті. Жодних письмових документів на першому етапі не фігурувало, усе базувалося на усних домовленостях. Слідчі наголошують, що подібна модель поведінки характерна для корупційних випадків у сфері мобілізації: спочатку встановлюється психологічний контакт, потім обережно озвучується сума, і лише після отримання згоди починається оформлення фіктивних документів. Саме в цей момент працівники департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції вже документували кожен крок підозрюваного.
Незвичним у цій історії виявилося те, що поліцейський не намагався залучити посередників. Усе робив самотужки: особисто брав гроші, особисто обіцяв виписати довідки про непридатність. Психологи, яких залучали до аналізу, відзначають, що така самовпевненість здебільшого свідчить про попередній успішний досвід. Проте цього разу все пішло не за сценарієм, адже наступного дня після першої розмови чоловіки вже діяли під контролем оперативників.
Як діяла схема із “визволенням” від військкомату
Отримавши сигнал, оперативники вирішили провести контрольовану передачу грошей. За легендою, призовники мали віддати половину обумовленої суми як передоплату, а решту після отримання на руки тимчасового посвідчення про відстрочку. Поліцейський зустрівся з одним із них на парковці біля торговельного центру та отримав конверт із 1 000 доларів. Під час цієї зустрічі він докладно інструктував, які саме медичні скарги слід озвучити терапевту, щоб підтвердити діагноз, якого насправді не існувало. Усю розмову записували приховані мікрофони, а оперативники перебували за кілька метрів у цивільному.
Модель, вибудована обвинуваченим, була простою, але водночас розрахованою на необізнаність пересічних громадян у процедурах військового обліку. Він переконував, що після передачі другого траншу документи оформлять за лічені дні, і жоден співробітник ТЦК не чіплятиметься. Схема включала кілька послідовних етапів:
- поліцейський збирав інформацію про військовозобов’язаних, які шукали шляхи уникнути призову;
- під час особистої зустрічі він називав фіксовану ціну в доларах і наголошував на терміновості;
- після отримання передоплати надавав підроблене направлення на додаткове медичне обстеження;
- у призначений день сприяв, щоб у журналі відвідувань з’явилися потрібні позначки;
- після завершення “обстеження” передавав фіктивний висновок лікаря про тимчасову непридатність;
- отримував остаточний розрахунок і обіцяв надалі консультувати, як подовжити відстрочку.
У матеріалах справи наголошується, що жодного реального медичного огляду не проводилося, а бланки, якими користувався обвинувачений, були викрадені з однієї з поліклінік району. Співробітники ТЦК, чиї підписи нібито стояли під документами, під час допитів категорично заперечили власну причетність. Фахівці з почеркознавчої експертизи підтвердили факт підробки.
Досудове розслідування та збір доказової бази
Відразу після отримання першої частини хабара поліцейського затримали. Обшуки провели одночасно у службовому кабінеті, вдома та в автомобілі. Серед вилученого опинилися бланки з печатками, чорнові записи з прізвищами інших потенційних клієнтів та мобільний телефон, у якому збереглося листування із щонайменше п’ятьма особами щодо аналогічних послуг. Слідчі ДБР кваліфікували дії за частиною 1 статті 368 Кримінального кодексу – одержання неправомірної вигоди службовою особою. Згодом, після виявлення нових фактів, кваліфікацію змінили на частину 3 тієї ж статті, оскільки з’ясувалося, що загальна сума отриманих грошей перевищувала 300 неоподатковуваних мінімумів.
Особливу увагу приділили аналізу банківських переказів. Виявилося, що за останні півроку на рахунки підозрюваного надходили суми, які значно перевищували його офіційний дохід. Одна з платіжок мала примітку “за медичну комісію” – це стало ще одним доказом системного характеру оборудок. Додатково правоохоронці допитали більше двадцяти свідків: колег по роботі, працівників ТЦК, знайомих призовників. Більшість із них підтвердили, що чули про “зв’язки” патрульного у військкоматі, але сприймали це як чутки.
Протягом досудового слідства захисники намагалися домогтися визнання доказів недопустимими, посилаючись на порушення процедури проведення негласних слідчих дій. Суд першої інстанції відхилив ці клопотання, визнавши, що всі оперативні заходи відбувалися в межах закону та з дозволу слідчого судді. На підставі зібраних матеріалів прокурор затвердив обвинувальний акт і передав справу до районного суду, де вона перебуває на стадії розгляду по суті.
За даними Департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції, лише за перше півріччя 2024 року задокументовано 47 фактів отримання хабарів працівниками територіальних центрів комплектування, при цьому п’ята частина таких епізодів пов’язана зі сприянням правоохоронців.
Позиція обвинуваченого та його адвоката
Із самого початку патрульний не визнав провину. У судових засіданнях він стверджує, що став жертвою провокації з боку осіб, які мали намір помститися за якісь попередні випадки. Його версія зводиться до того, що чоловіки самі запропонували гроші, а він погодився лише для того, щоб викрити їхні злочинні наміри. Проте жодного рапорту про спробу дачі хабара він до керівництва не подавав, що стало серйозною прогалиною в аргументах захисту.
Адвокат наголошує на відсутності прямого зв’язку між діями підзахисного та фактичним ухиленням від призову, адже жоден із призовників так і не отримав довідки про непридатність. На думку захисту, немає навіть складу злочину, бо обвинувачений не вчинив конкретних службових дій, а лише обіцяв їх вчинити. Прокуратура парирує це посиланням на правову позицію Верховного Суду: для кваліфікації за статтею 368 досить самого факту одержання вигоди за обіцянку використати службове становище, нехай і в майбутньому. Цей нюанс може стати ключовим під час ухвалення вироку.
Окремий клопіт захисту стосувався допиту свідків, які буцімто чули від затриманого, що той планував сам повідомити начальству про спробу дачі хабара. Кількох таких свідків викликали, однак їхні показання виявилися суперечливими. Один із них заявив, що розмова була не про конкретну суму, а про “певну допомогу”, інший стверджував, що все відбувалося у жартівливому тоні. Суддя звернув увагу на ці розбіжності, що значно послабило лінію захисту.
Яке покарання загрожує за такий злочин
Санкція статті, за якою обвинувачують правоохоронця, передбачає суворе покарання. Зважаючи на повторність епізодів, застосування службового становища та суму, мова йде не просто про штраф, а про тривалий термін ув’язнення. Судова практика у подібних справах засвідчує, що навіть за відсутності обтяжуючих обставин вироки рідко бувають умовними. Держава взяла курс на жорстку реакцію щодо корупціонерів у період воєнного стану, і судді враховують суспільний резонанс.
Кримінальна відповідальність за хабарництво службових осіб визначена статтями ККУ:
| Стаття ККУ | Максимальне покарання | Особливості |
|---|---|---|
| ч. 1 ст. 368 | Штраф до 4 250 грн або обмеження волі до 3 років |
Одержання вигоди без кваліфікуючих ознак |
| ч. 2 ст. 368 | Позбавлення волі від 2 до 5 років із конфіскацією |
Одержання у великому розмірі або повторно |
| ч. 3 ст. 368 | Позбавлення волі від 5 до 10 років із конфіскацією |
Особливо великий розмір або відповідальне становище |
| ч. 1 ст. 369 | Штраф до 4 250 грн або обмеження волі до 4 років |
Пропозиція або надання неправомірної вигоди |
Прокурор уже заявив, що проситиме для підсудного покарання ближче до верхньої межі санкції, апелюючи до того, що злочин скоєно в умовах воєнного стану і спрямований на дискредитацію мобілізаційних заходів. Натомість захист наполягає на істотному пом’якшенні через нібито провокацію та відсутність реальної шкоди. Як би не завершився цей конкретний процес, він точно увійде до добірки показових справ, які формують нову судову практику.
Чому подібні випадки руйнують довіру до правоохоронної системи
Кожна нова справа про хабарництво під час мобілізації бʼє не тільки по конкретному чиновнику, а й по здатності держави забезпечити рівність громадян перед законом. Коли той, хто мав би охороняти правопорядок, стає фігурантом корупційної оборудки, в очах суспільства відбувається стирання межі між злочинцем і захисником. Психологи відзначають, що такі історії породжують глибоке відчуття безпорадності, особливо в сімей, чиї родичі чесно виконують обов’язок, тоді як хтось відкуповується або влаштовує фіктивні схеми.
У контексті сучасного інформаційного простору випадок із поліцейським набуває ще більшого резонансу. Соціальні мережі моментально тиражують подробиці, часто викривлені або перебільшені, що призводить до узагальнень на кшталт “усі такі”. Експерти з комунікацій радять правоохоронним органам не замовчувати такі епізоди, а навпаки, активно висвітлювати хід очищення рядів. Сам же процес самоочищення, за словами представників Генеральної прокуратури, має стати прозорим сигналом, що жодна посада не врятує від відповідальності.
Соціологи наголошують, що довіра до поліції катастрофічно падає, коли замість захисту громадяни бачать вимагання. І хоча керівництво МВС наголошує на нульовій толерантності до корупції, велика кількість викритих працівників свідчить про глибші системні проблеми. Зрештою, конкретна судова справа – це не лише покарання для однієї людини, але й тест для всієї системи протиепійної протидії корупції, яка має довести, що закон працює без винятків.
Процес у цій справі триває. Наступне засідання призначене на кінець місяця. Сторони готують додаткові клопотання, а суспільство стежить за перебігом із напруженою увагою. Яким би не був вирок, він стане уроком для тих, хто вагається між обов’язком і спокусою легкої наживи, і, сподіваємося, поверне бодай крихту впевненості в тому, що правосуддя не на папері, а в дії.
