Коли надвечір 23 січня 2024 року небо над західною частиною моря пронизала яскрава спалах, мало хто уявляв, що черговий російський ґвинтокрил уже ніколи не повернеться на базу. Військово-морські сили України зафіксували вихід Ка-27 із кримського аеродрому в районі Саки, простежили за його маршрутом і в момент максимальної вразливості завдали точкового ракетного удару. Спільна робота розвідувальних дронів, берегових радіолокаційних станцій та мобільних вогневих груп перетворила акваторію на безповоротну смугу смерті для машини, яку російський штаб вважав мало не невразливою над морем.
Як це сталося: деталі операції ВМС у південній акваторії
За даними кількох джерел, зведених у штабі ВМС, борт Ка-27 злетів із севастопольської військово-повітряної бази близько 16:30 за місцевим часом. Машина взяла курс у бік Одеського узбережжя, ймовірно виконуючи завдання пошуку плавучих дронів або прикриття корабельного угруповання. Перший контакт із ціллю був отриманий за допомогою безпілотної платформи, яка пасивно зчитувала сигнали ворожої радіоелектронної апаратури. Далі по траєкторії руху гелікоптер супроводжувався вже двома додатковими дронами, що передавали координати в реальному часі. Після отримання команди на знищення мобільний ракетний комплекс, розміщений на відстані, яка не розкривається, виконав пуск. Зафіксоване теплове випромінення вказує на те, що застосована ракета із активною головкою самонаведення ймовірно належала до сімейства адаптованих для ураження повітряних цілей “Нептун”. Менше ніж за три хвилини після детонації уламки машини почали тонути, а українські підрозділи залишили район, уникнувши ударів у відповідь. У такий спосіб був задіяний гнучкий алгоритм: засікти – передати цілевказання – вразити – зникнути, що стало візитівкою ВМС у цій війні.
Офіційне повідомлення командування ВМС ЗСУ підтвердило ліквідацію вертольоту у західній частині Чорного моря без точного зазначення координат. На той момент погода була помірно штормовою, тому огляд місця падіння з води був практично неможливий, але супутникові знімки пізніше підтвердили масляну пляму та окремі фрагменти конструкції в районі на північний захід від острова Зміїний. Слід зазначити, що Ка-27 рухався на висоті близько 300 метрів, що робило його вразливим до сучасних засобів ППО, одначе екіпаж, очевидно, покладався на раптовість і нічний час. Швидше за все, на борту перебувало троє людей, але жоден із них не вижив. Після влучання вертоліт буквально розвалився на кілька частин, і жодних спроб подати сигнал лиха зафіксовано не було.
Унікальна машина з подвійним призначенням
Ка-27 (у російській класифікації – “виріб 426”) є представником цілої плеяди корабельних гелікоптерів зі співвісною схемою гвинтів, які не потребують хвостового ротора. Така компоновка дозволяє компактно розміщувати машину на палубах навіть середніх кораблів на кшталт сторожовиків проєкту 1135 або фрегатів 22350, які задіяні росією в Чорному морі. Завдяки співвісному розташуванню гвинтів загальний діаметр обертання на 15-20% менший, аніж у традиційних вертольотів аналогічного класу, і це суттєво спрощує експлуатацію в умовах хитавиці. Базові призначення Ка-27 – протичовнова боротьба, пошук підводних човнів, а також виконання рятувальних завдань. Саме про такий спектр можливостей свідчить і номенклатура встановлюваного обладнання: опускана гідроакустична станція, буксируваний магнітометр, радіогідроакустичні буї, а також комплекс радіоелектронної боротьби “Осміног-П”. Озброєння включає протичовнові торпеди калібру 400 мм, глибинні бомби або контейнери з аварійним спорядженням.
Для Чорноморського флоту саме ці гелікоптери довгий час були основним інструментом захисту своїх підводних і надводних сил від імовірної загрози українських підводних човнів, яких на момент вторгнення не було, зате потім з’явилися малі безекіпажні апарати. При цьому Ка-27 міг діяти вдень і вночі завдяки метеолокатору “Пурга-В”, який дозволяє бачити об’єкти на відстані до 20 кілометрів навіть у туман. Крейсерська швидкість у 230-240 км/год і тактична дальність близько 750-800 кілометрів давали змогу обстежувати великі акваторії без дозаправлення. Втім, з початком активного використання українською стороною різноманітних морських дронів російські адмірали переорієнтували Ка-27 саме на полювання за малими надводними цілями, сподіваючись, що він стане дешевою універсальною платформою.
Існує кілька ключових відмінностей Ка-27 від сусідніх корабельних машин, які можна звести до такого переліку:
- співвісна система гвинтів без хвостового ротора;
- можливість базування на кораблях водотоннажністю від 1 500 тонн;
- суміщення пошуково-рятувального та протичовнового функціоналу;
- адаптованість до зльоту з похилого майданчика при 6-бальному штормі;
- розвинута система автоматичного керування, що знижує навантаження на пілота під час зависання над точкою;
- оснащеність гідроакустичною станцією кругового огляду;
- здатність транспортувати до 16 осіб у рятувальному варіанті;
- стійкість до бризкоутворення і солоної корозії завдяки спеціальним сплавам.
Цей гелікоптер став першим збитим Ка-27, який належав до складу корабельної авіації Чорноморського флоту в умовах повномасштабної війни, хоча раніше українським силам уже вдавалося пошкоджувати аналогічні машини на землі під час ударів по аеродромах.
Ось як виглядають головні льотні характеристики Ка-27 у порівнянні з іншими корабельними машинами
| Параметр | Ка-27 | Ка-29 | Ка-31 |
|---|---|---|---|
| Максимальна швидкість, км/год | 270 | 280 | 255 |
| Дальність польоту, км | 750–800 | 460 | 680 |
| Стеля, м | 5 000 | 4 300 | 5 000 |
| Корисне навантаження, кг | 4 000 | 4 000 | 3 500 |
| Екіпаж, осіб | 3 | 2 | 2 |
Чому окупанти відчули втрату як болючу прогалину
Після того як українські ракетно-дронні атаки змусили великі десантні кораблі та фрегати Чорноморського флоту відійти до східної частини акваторії, мисливці за підводними човнами типу Ка-27 залишалися одним із небагатьох активних інструментів для проєктування сили на західному напрямку. Командування флоту регулярно залучало ці гелікоптери до патрулювання морських комунікацій, якими забезпечувався так званий зерновий коридор, намагаючись виявити плавучі дрони ще на підступах до кораблів. Втрата хоча б однієї такої машини пробиває серйозний розрив у денному і нічному циклі спостереження, адже замінити Ка-27 співставним вертольотом у короткий термін неможливо. За даними британської військової розвідки, до січня 2024 року в строю на півдні перебувало не більше 10-12 таких апаратів, частина з яких вже потребувала капітального ремонту двигунів. Тому кожна бойова втрата множить латки, які доводиться закривати перекиданням бортів із Північного флоту, а це додатковий час і логістичне навантаження.
Ще один нюанс полягає у тому, що Ка-27 ніс на собі обладнання, яке збирало дані про гідроакустичну обстановку. Ці дані надходили на кораблі для корекції дій загонів протичовнової оборони. Позбавлення можливості щоденного оновлення акустичного “портрету” акваторії робить російські надводні групи більш уразливими до раптових атак, включно з ракетами, що летять із катерів або наземних установок. До того ж, сама психологічна складова має значення: після вдалого збиття українці щоразу відточують свою методику, а російським пілотам щоразу складніше входити в зону, яка вважалася контрольованою. Отож, зникнення цього Ка-27 залишає не просто пусту клітинку в штатному розкладі – вона послаблює загальну оборонну дугу, яку Росія намагалася вибудувати навколо Криму.
Експертний резонанс та мовчанка з боку Кремля
Офіційний представник Військово-морських сил ЗСУ підтвердив факт знищення, зазначивши, що операцію було проведено в тісній координації з іншими родами військ. Водночас російське міністерство оборони не коментувало інцидент прямо, обмежившись загальною фразою про “штатне функціонування корабельної авіації в зоні відповідальності”. Це мовчання змусило західних аналітиків констатувати, що випадок із Ка-27 є черговим симптомом глибокої кризи повітряного прикриття Чорноморського флоту. Експерт з військово-морської стратегії Бен Голдберг з Атлантичної ради зауважив, що така втрата є “демонстрацією перетворення Чорного моря на дедалі небезпечніший простір для будь-якої російської авіації, яка не має винищувального прикриття”.
У медіа з’явилися повідомлення, що екіпаж Ка-27 виконував завдання з пошуку безпілотних катерів, якими українська сторона регулярно атакує кораблі. Такий пріоритет, за словами джерел, пояснювався спробою заощадити ресурс дорожчих Ка-52, які теж зазнають втрат. Водночас деякі оглядачі звертають увагу на те, що Ка-27 дуже обмежений у засобах активної протидії ракетам з тепловими чи радіолокаційними головками. Фактично, апаратура РЕБ на ньому спрямована проти торпедних загроз, а не проти ракет класу “повітря – повітря” або зенітних. Це робить борт легкою здобиччю для сучасної системи наведення, якою послуговуються українські моряки. Щонайменше п’ять профільних видань опублікували аналітичні розбори, де підкреслювалося, що збиття Ка-27 змінює поріг допустимого ризику для російської морської авіації, адже тепер жоден виліт не можна вважати відносно безпечним.
Як українські моряки стали мисливцями за вертольотами
Успішна операція стала можливою завдяки багаторівневій мережі виявлення, яку ВМС ЗСУ планомірно розгортають із березня 2022 року. Спочатку це були розрізнені пости візуального спостереження, згодом до них додалися комерційні дрони з тепловізійними камерами, а пізніше і спеціалізовані безекіпажні комплекси великої тривалості польоту. Штаб флоту навчився стискати час від моменту фіксації цілі до видачі команди на ураження до 5-7 хвилин, що критично важливо для мобільних ракетних установок. Провідну роль тут відіграла інтеграція даних із різних джерел у єдине поле карти, яка постійно оновлюється і доступна командирам на місцях. Завдяки цьому іноді вдається передбачити шлях польоту ворожих машин, використовуючи погодні вікна або райони, де російські пілоти вимушені знижуватися для покращення видимості.
Безпосередні виконавці вогневої роботи пройшли цикли тренувань на полігонах із використанням імітаторів повітряних цілей, що імітують швидкісні маневри на малих висотах. Такий підхід дозволяє зенітним підрозділам і операторам ракетних комплексів працювати на виснаження стійкості ворога, а не на ганяння за окремим літаком. І отриманий під час збиття Ка-27 досвід тепер передаватиметься до навчальних центрів, щоб подібні операції стали реплікабельними. Варто також врахувати, що українська сторона ретельно відстежує всі сигнали, які вертоліт посилає під час польоту, включно з ідентифікаційними кодами бортового радіомаяка. Якщо пощастить перехопити ці дані, маршрут стає майже прозорим, а фактор несподіванки повністю зникає.
У цей момент український флот пройшов шлях від оборонця прибережних вод до суб’єкта, здатного нав’язувати свою волю у відкритому морі. Зникнення Ка-27 над Чорним морем не варто сприймати як одиничний епізод, тому що за ним стоять місяці системної розвідки, сотні годин операторської роботи і вивірений удар, який засвідчує, що стратегія блокування українського узбережжя більше не спрацьовує. Російським штабам доведеться або змиритися з регулярними втратами, або кардинально змінювати тактику – жоден із цих варіантів не обіцяє легких безхмарних днів для корабельної авіації країни-агресора.
